Вільні стосунки з босом - Ольга Вісмут

Я дивлюся на неї й хмурюся. Сказати про те, що Костя тепер трясе гроші з мене? І якщо сьогодні все обговорювалося в ресторані, то завтра це може статися в підвалі, на що він мені прозоро натякнув. Ще й дав термін — місяць. Інакше зачеплять не лише мене й Настю, а ще й тата. І він теж сказав, щоб у поліцію не йшла. У нього тато якийсь там генерал, і нічого мені не вдасться довести. Ні, він має рацію, що борг потрібно повертати, але щоб так?..

— Сонь, я не хотіла тебе вплутувати, — зізнається вона. — Чесно-чесно. Вибач.

— Насте, що вибач, що це змінить? У мене немає стільки грошей, щоб закрити твій борг.

— Який борг? — у дверному отворі з’являється тато.

Суворо дивиться на нас обох.

— Що за борг, Насте?

— Так… я… — вона невміло мимрить.

— Настя плаття в борг узяла, — брешу, не червоніючи.

— Знову ви зі своїми ганчірками. Краще б онукові на школу відкладали, — буркоче батько. — Скільки там борг?

Настя жалібно дивиться на мене.

— Тат, нічого страшного, я залагоджу, — відповідаю.

— Ти й так всю сім’ю залагоджуєш. Скільки дати на ганчірку?

— Дай трішки. Решту я докину. Тим паче зарплату дали, — я помацала спину. 

Вона все ще боліла, але набагато менше, ніж раніше.

Якась повна жопа коїться в житті. На роботі дурдом, спина болить, сестра винна дофіга грошей якомусь гопнику, у якого тато генерал. Так, я явно в минулому житті нагрішила, якщо отримала стільки перешкод на своєму життєвому шляху. Але ж мені так багато від життя не треба — просто спокійне життя з роботою і… і сім’єю. Щоб у мене була своя дитина, а не сестри, щоб у тата все було добре, щоб Настя вивчилася і влаштувалася на нормальну роботу. Адже це не так вже й багато?