Наречений моєї сестри - Джулія Ромуш
Мені знадобилося кілька днів для того, щоб заспокоїтися. Прийти в себе. Взяти емоції під контроль. Змахнути пелену з очей і задуматися над своїм майбутнім.
Я не могла зрозуміти, коли і як цей чоловік встиг настільки стати для мене важливим, щоб мене настільки вибило з колії.
Грубіян. Неотесаний селюк, який не знає елементарних правил пристойності.Ну і нехай одружуються. Вони варті один одного. Ідеально підходять.
Дивлюся на себе в дзеркало і посміхаюся. А у мене є варіант трохи краще. Гаспар з ніг збивається, тільки заради моєї посмішки. Ось такий чоловік вартий моєї уваги. Вихований, галантний, уважний. Постійно переживає за те, щоб мені все сподобалося. Ось він точно буде хорошим чоловіком, а не цей ...
Тішу себе цими висновками. Проходжу ще раз блиском по губах і, схопивши сумочку, виходжу з кімнати.
*********
- Ви сьогодні маєте чудовий вигляд, Адріана, - Гаспар посміхається та облизує мене поглядом.
Відповідаю йому скромною посмішкою і знову впиваюся очима в меню. Яке у нас за рахунком побачення? П'яте? Шосте? Чому він досі називає мене на "Ви"?
- Мені здається, сьогодні той самий день, коли нам варто перейти на "ти", - стріляю в нього поглядом і перевертаю сторінку в меню, - що ... скажеш?
Його усмішка настільки задоволена, що я вже починаю сумніватися, а чи варто було поспішати? Варто було йому дзвонити й самій призначати це побачення? Наскільки новини сестри вплинули на те, що я вирішила прискорити розвиток наших відносин?
У мене не виходить брехати самій собі. Весілля сестри підштовхнуло мене до того, щоб я стала ближче з Гаспаром. Тому що я хотіла бачити погляд Габріеля в той момент, коли ми прийдемо як пара. Хотіла бачити лють і злість в його очах. Чорт забирай, мені потрібно було підтвердження того, що щось, що сталося тоді на кухні, не було витвором моєї уяви. Що я не придумала його погляд, реакцію на мене. Що все це дійсно було. І що я не зійшла з розуму.
- Виявляється, цей заклад популярний, - Гаспар дивиться за мою спину, і я не зовсім розумію, що він має на увазі.
- Що? - Ляскаю віями й повертаюся, щоб зрозуміти на кого він дивиться.
Посмішка з мого обличчя зникає моментально. За одну секунду. Мої очі дивляться прямо на Габріеля. Він сидить за кілька столиків від нас в оточенні чоловіків. Всі в ділових костюмах і щось обговорюють.
- Здається, він був тоді на сімейній вечері? Наречений твоєї сестри? - Слова Гаспара злять мене за секунду. Слово "наречений" ріже слух так, що я, смикнувши рукою, змахую зі столу келих з водою.
Ну, звичайно ж, це не залишається непоміченим. Дзвін скла, що розбивається, привертає увагу людей. І, звичайно ж, його увагу теж.Габріель кидає погляд в бік осколків, а після повільно переводить його на мене. Фокусується на моєму обличчі, і навіть на такій відстані я бачу, як його очі темніють. Ні, не бачу, я відчуваю. Інтуїтивно.
Мене кидає в жар, після в льодовий холод, а потім знову в жар. Пальці впиваються в край столу, а дихати стає нестерпно важко.
Але все це триває секунду. Всього лише одну секунду, тому що чоловік відводить від мене погляд настільки ж різко, як і подивився на мене. Втрачає інтерес, і знову починає бесіду з сусідами по столу. А я не можу так само швидко взяти себе в руки. Емоції зашкалюють настільки, що я не маю сили ними управляти.
- Зараз офіціант все прибере, - Гаспар знову мені посміхається, а я вже не знаходжу його таким милим і привабливим. Він мене нервує. Моторошно бісить.
- Мені потрібно ... освіжитися, - швидко відсовую стілець і зриваюся з нього як ошпарена.
Мені потрібно вийти. Потрібно вмитися холодною водою. Потрібно загасити цю пожежу, поки я не накоїла дурниць.
Машинально кидаю погляд на Габріеля перед тим, як зникнути за дверима. Але він не дивиться, чоловік не звертає на мене жодної уваги, і очі починають пекти від непрошених сліз. У мені киплять зараз образа і злість. Хоча навіть я розумію, що не маю ніякого права відчувати ці почуття.
Ненавиджу! Як же я тебе НЕНАВИДЖУ!!!
