Вибрані твори. Том III - Бернард Шоу

(Спокійним тоном.) Ніколи б не подумала, що ви приховуєте такі таланти. Між іншим, позаяк у вас спалахнуло таке ніжне почуття до містера Марчбенкса, я хочу попередити вас: він не сповна розуму.

Берджес. Не сповна розуму! Як, і він теж?!

Прозерпіна. Геть збожеволів. Він мене так налякав, що й сказати не можу, саме перед тим, як ви прийшли. Ви не помітили, які чудні речі він говорить?

Берджес. То он що означають оті його поетичні жахи! Чорт забирай, але ж і справді так! Мені кілька разів сяйнула думка, що у нього трохи той... (Іде через усю кімнату до дверей і промовляє, поступово підвищуючи голос). Що й казати, потрапиш до такої божевільні, і ніхто про тебе не подбає, хіба що ви!

Прозерпіна (коли він проходить повз неї). Уявіть собі! Який жах, коли щось станеться з вами!

Берджес (бундючно). Ваші зауваження тримайте при собі. Перекажіть вашому господареві, що я вийшов до саду перекурити.

Прозерпіна (насмішкувато). О!

Перш ніж Берджес пішов, заходить Морелл.

Берджес (сентиментально). Іду, Джеймсе, у садок прогулятися, перекурити.

Морелл (різко). От і добре. Чудово. (Берджес виходить, підкреслено прибираючи вигляд старезної людини. Морелл стоїть біля столу і перекладає свої папери. Напівжартома, мимохідь звертається до Прозерпіни). Ну, міс Проссі, чого це раптом ви почали клеїти ярлики моєму тестеві?

Прозерпіна (паленіє, наливаючись яскравим рум’янцем, швидко кидає на нього погляд, сповнений переляку й докору одночасно). Я... (Починає плакати).

Морелл (нахиляється до неї через стіл і заспокоює її ніжно-жартівливо). Ну, годі, годі, годі! Годі вам, Проссі! Він просто старий товстий бовдур, хіба ні?

Голосно схлипуючи, вона кидається до виходу і, грюкнувши дверима, зникає за ними. Морелл скрушно хитає головою, зітхає, стомлено іде до свого стільця, сідає і починає працювати. У нього вигляд літньої людини, якій не дають спокою проблеми.

Входить Кандіда. Вона закінчила хатні справи й зняла фартух. Вона одразу ж помічає його пригнічений вигляд, тихенько сідає на стілець для відвідувачів й, не промовивши бодай слова, уважно дивиться на Морелла.

Морелл (зводить на неї очі, але не випускає з рук пера, готовий продовжувати роботу.) Ну, а де Юджин?

Кандіда. Миє руки у буфетній під краном. З нього буде чудовий кухарчук, якщо тільки він подолає свій страх перед Марією.

Морелл (уривчасто). Гм! Немає сумніву. (Знову починає писати).

Кандіда (підходить до нього ближче, м’яко торкається своєю рукою його руки, щоб привернути його увагу). Ходи-но сюди, любий, я хочу подивитися на тебе. (Він кладе перо й скоряється її бажанню. Вона змушує його підвестися, відводить трохи подалі від столу і не зводить з нього критичного погляду). Повернися обличчям до світла. (Ставить його навпроти вікна). Мій хлопчик виглядає так собі. Може, він перевтомився?

Морелл. Я працював не більше, ніж завжди.

Кандіда. Він такий блідий, сивий, зморшкуватий і підстаркуватий. (Він стає ще сумнішим, а вона продовжує підкреслено-жартівливо). Ну, так! (Тягне його до крісла). На сьогодні писати годі. Нехай замість тебе дописує Проссі, а ти іди побалакай зі мною.

Морелл. Але ж...

Кандіда (настійливо). Ти повинен поговорити зі мною. (Примушує його сісти й сама вмощується біля його ніг на килимку). Ну, так. (Поплескує його по руці). Ось зараз у тебе кращий вигляд. Для чого ти щовечора ходиш читати лекції й виступати на зборах? Ми майже не буваємо разом вечорами. Певна річ, усе, що ти кажеш, цілком слушно, та все це марно: їм геть байдуже усе те, що ти промовляєш. Вони начебто і погоджуються із тобою, та яка користь від того, що вони з усім згодні, якщо варто лиш тобі відвернутися, як вони починають робити усе не так, як ти їх повчав. Візьмімо для прикладу наших парафіян церкви святого Домініка! Чому вони приходять щонеділі слухати твої проповіді? Та тільки тому, що протягом шести днів вони тільки те й роблять, що переймаються справами й загрібають гроші, а тому на сьомий день їм хочеться розслабитися й відпочити, аби потім зі свіжими силами продовжувати загрібати гроші з іще більшим завзяттям! А ти, замість стримувати їх, тільки допомагаєш їм у цьому.

Морелл (рішуче й серйозно). Тобі ж добре відомо, Кандідо, що їм нерідко перепадає від мене на горіхи. Однак якщо для них відвідання церкви є лиш розвагою і відпочинком, чому вони не шукають якоїсь більш легковажної розваги, чогось такого, що більше відповідало б їхнім забаганкам? Добре уже те, що вони віддають перевагу недільним відвідинам церкви святого Домініка, аніж якихось кубел.

Кандіда. Але ж кубла зачинені у вихідні, а навіть якби і не були зачинені, вони не наважуються ходити туди через побоювання, що їх там побачать. Окрім того, любий Джеймсе, ти так блискуче проповідуєш, що для них це все одно що піти на якусь виставу. Чому, на твою думку, жінки слухають тебе з таким захопленням?

Морелл (вражений). Кандідо!

Кандіда. О, кому, як не мені, знати! Дурненький хлопчику, тобі здається, що усе це через твій соціалізм і релігію? Але ж якби це було так, вони робили б те, що ти їм кажеш, замість приходити тільки, аби подивитися на тебе. Та у них усіх та ж хвороба, що у Проссі.

Морелл. У Проссі? Яка хвороба? Що ти маєш на увазі, Кандідо?

Кандіда. Так, у Проссі й у всіх інших твоїх секретарок, які працювали у тебе. Чому б це Проссі опускатися до того, аби мити посуд, чистити картоплю і виконувати роботу, яка могла б здаватися їй принизливою, і отримувати за все це на шість шилінгів менше, аніж вона отримувала б, працюючи у конторі? Вона закохана у тебе, Джеймсе, ось у чому річ. Усі вони закохані у тебе. Але ти закоханий у свої проповіді, бо ти так чудово проповідуєш. І ти гадаєш, що вони пойняті таким ентузіазмом через царство Боже на землі. Вони теж так гадають. Дурнесенький ти мій!

Морелл. Кандідо, який жахливий, згубний для душі цинізм! Ти що, жартуєш? Хіба таке можливо? — ти ревнуєш?

Кандіда (з дивною задумливістю). Так, інколи я відчуваю, що трошки ревную.

Морелл (недовірливо). До Проссі?

Кандіда (зі сміхом). Ні, ні, ні! Ні до кого я не ревную, я прикро вражена тим, що декого люблять не такою мірою, як мали б любити.

Морелл. Ти про мене?

Кандіда. Про тебе! Одначе ти так розбещений любов’ю і обожненням, що їх навіть забагато для тебе! Ні, я мала на увазі Юджина.

Морелл (вражений). Юджина?

Кандіда. Мені здається несправедливим те, що