Вогонь і крига - Ерін Хантер

Воєвода Тіньового Клану подав голос:

— Потреби Тіньового Клану такі самі, які були й за часів Зорелома. Нам треба прогодувати чимало ротів, Кривозоре. А ти укладав угоду з усім Тіньовим Кланом!

Кривозір підірвався на рівні та повернувся до Ночешкура. Він прищулив вуха і зашипів, а серед котів унизу запанувала мертва тиша.

Синьозірка негайно стала поміж двома провідниками.

— Тіньовий Клан нещодавно зазнав чималих втрат, — м’яко нявкнула вона. — Тож тепер, коли вам треба годувати куди менше ротів, Ночешкуре, чи потрібна вам насправді та риба Річкового Клану?

Кривозір зашипів, але Ночешкур не відводив погляду.

Синьозірка знову заговорила:

— Ви ж самі допіру вигнали свого провідника і кількох із наймогутніших вояків! А Зорелом пішов проти вояцького кодексу, коли присилував Кривозора поділитися річкою.

Вогнесерд ковтнув клубок, який підступив було до горла. Він помітив, що Ночешкур випустив пазурі, проте Синьозірка дивилася незмигно. Її крижаний блакитний погляд сяйнув у світлі повні, коли вона прогарчала:

— Пам’ятай, ти ще не одержав свої дев’ять життів від Зоряного Клану. Ти впевнений, що можеш вимагати подібного?

Вогнесерд напружився, побачивши, як довкола нього на котах стає дибки хутро. Тепер ціла юрба чекала відповіді Ночешкура.

Той люто зиркав убік. Його хвіст метлявся з боку на бік, однак кіт мовчав.

Синьозірка перемогла. Її голос пом’якшав.

— Усі ми знаємо, як багато Тіньовий Клан перетерпів за останні кілька повень, — нявкнула вона. — Громовий Клан погодився жити з вами в мирі, аж доки ви оклигаєте.

Вона повернулася до Кривозора:

— Я певна, що Кривозір викаже вам таку ж повагу.

Кривозір, прищуливши очі, кивнув.

— Тільки щоб духом Тіньового Клану в наших угіддях не пахло, — прогарчав він.

Вогнесерд розслабився, пригладивши шерсть на загривку. Тепер, знаючи, як воно — битись у справжній битві, він цінував хоробрість своєї провідниці навіть більше за той виклик, який вона кинула двом великим воякам. З юрби залунав приглушений нявкіт полегшення і згоди, а напруга довкола Великого Каменя раптово зникла.

— Нами в твоїх угіддях не запахне, Кривозоре, — нявкнув Ночешкур. — Синьозірка мала рацію: нам твоя риба не потрібна. Ми можемо полювати і на височинах, адже Вітряний Клан залишив свої угіддя.

Кривозір глянув на Ночешкура з вогнем в очах.

— А й справді, — згодився він. — Це означає, що у всіх буде більше здобичі.

Синьозірка різко підвела голову.

— Ні! Вітряний Клан повинен повернутися!

Кривозір із Ночешкуром глянули на провідницю Громового Клану.

— Чому? — запитав Кривозір.

— Якщо ми розділимо угіддя Вітряного Клану, це означатиме більше їжі для наших кошенят! — зауважив Ночешкур.

— Ліс потребує чотирьох Кланів, — наполягала Синьозірка. — Так само, як ми маємо Чотиридерево і чотири пори року, Зоряний Клан дав нам чотири Клани. Ми повинні якнайшвидше знайти Вітряний Клан і повернути їх додому.

Коти Громового Клану здійняли галас на підтримку своєї провідниці, але їх заглушив нетерплячий крик Кривозора:

— Твої аргументи слабкі, Синьозірко. Чи потрібні нам насправді чотири пори року? Чи не краще, якби не було гололисту, не було холоду і голоду, що йдуть із ним?

Синьозірка глянула на вояків обабіч себе:

— Зоряний Клан дав нам гололист, щоб земля могла відпочити і приготуватися до новолисту. Цей ліс, як і височини за ним, уже не одне покоління був домівкою Кланам. Не нам кидати виклик Зоряному Клану.

Леопардошубка, воєвода Річкового Клану, взяла слово.

— І чому ж ми маємо голодувати заради Клану, який навіть власні угіддя захистити не може? — вискнула вона.

— Синьозірка має рацію! Вітряний Клан повинен повернутися! — відрубав Тигрокіготь, піднімаючись навшпиньки, щоб здавалося, ніби він височіє над сусідніми котами.

Синьозірка знову заговорила.

— Кривозоре, — нявкнула вона, повертаючись до провідника Річкового Клану, — мисливські угіддя Річкового Клану знані своєю щедрістю. У вас є річка і вся риба, що в ній. Навіщо вам зайва здобич?

Кривозір відвів очі, та не відповів. Вогнесерд помітив, як Річкові коти збуджено загомоніли між собою. Дивувався, чому це вони наїжачилися від запитання Синьозірки.

— А ти, Ночешкуре, — провадила Синьозірка, — то ж Зорелом вигнав Вітряний Клан з його домівки. — Провідниця на мить спинилася. — Саме тому Громовий Клан допоміг вам його прогнати.

Вогнесерд примружив очі. Він знав, що Синьозірка делікатно нагадує Ночешкуру, що він у боргу перед Громовим Кланом.

Провідник Тіньового Клану заплющив очі. Після мовчання, яке тривало цілу вічність, Ночешкур широко розкрив очі й нявкнув:

— Маєш рацію, Синьозірко. Ми дозволимо Вітряному Клану повернутися.

Вогнесерд побачив, як Кривозір розлютовано відвернувся, його очі звузилися до чорних щілинок.

Синьозірка кивнула.

— Двоє з нас уже погодилися, Кривозоре, — нявкнула вона. — Вітряний Клан слід знайти і повернути додому. А доти жоден Клан не полюватиме в їхніх угіддях.

Зборище закінчилося, коти почали збиратися у групки для мандрівки додому. Якусь мить Вогнесерд зоставався на місці, дивлячись на провідників на Великому Камені. Синьозірка торкнулася Кривозора носом і зістрибнула на лісову підстилку. Кривозір повернувся до Ночешкура. Щось у поглядах, якими вони обмінялися, змусило Вогнесерда наїжачитися. Чи може бути таке, що Ночешкур, зрештою, не підтримує Синьозірку? Вогнесерд квапливо роззирнувся. Судячи з люті, яка палала в очах Тигрокігтя, воєвода Громового Клану теж не пропустив цього погляду.

Нараз Вогнесерд перейнявся тим самим, що й Тигрокіготь. Це була рокіровка в союзах Кланів, якої він не очікував. Після ризику, на який пішов Громовий Клан, допомагаючи Тіньовому витурити геть Зорелома, як вони сміють гуртуватися з Річковим Кланом?

Розділ 3

Синьозірка швидко простувала до табору. Галас від її повернення розбудив котів, які залишалися на терені. Щойно гурт вийшов із ялівцевого проходу, заспані постаті почали виповзати з кубел.

— Які новини? — гукнув Куцохвіст.

— Там був Тіньовий Клан? — запитала Верболоза.

— Так, був, — понуро відповіла Синьозірка.

Вона пройшла повз Верболозу і вистрибнула на Високий Камінь. Не потрібно було навіть спеціальним кличем оголошувати віче Клану — коти й самі збиралися під каменем. Тигрокіготь став побіч провідниці.

— Між Кланами сьогодні була неабияка напруга, — почала Синьозірка. — І я застерігаю всіх про можливий союз між Кривозором і Ночешкуром.

Сіросмуг втиснувся на малесенький клаптик землі біля Вогнесерда.

— Про що мова? — запитав він. — Я думав, Ночешкур погодився із Синьозіркою.

— Ночешкур? — старечим голосом проскрипіла Одноока позаду юрби.

— Його нарекли новим провідником Тіньового Клану, — пояснила Синьозірка.

— Але Зоряний Клан його ще не прийняв? — запитала Одноока.

— Він має намір піти до Місяцескелі завтра вночі, — сказав їй Тигрокіготь.

— Провідник не може говорити від імені Клану на Зборищі без схвалення Зоряного Клану, — пробурмотіла Одноока достатньо голосно, щоб усі її почули.

— Тіньовий Клан підтримує його, Однооко, — відповіла Синьозірка, кивнувши на стару кицьку. —