Хоровод чудних пригод - Інна Костівна Кульська

Не вчив би вірш нізащо.

Нам двійка — не завада.

Та в класі, бач, нещастя:

У нас жіноча влада.

І як це ми обрали

На старосту дівчисько?

Бач — організувала

Своє дівчаче військо!

Що двійка — то й атака;

Беруть тебе в облогу

Ще й радять: — Ти подякуй

За дружню допомогу!

Вже двері замикають,

Вже збір позачергово…

Гризуть і проробляють,

Як мама, слово в слово:

Не вивчив, бо надворі

Все за м'ячем ганявся?

Адже не був ти хворий,

Чому полінувався?

Посипляться поради:

Взять на буксир!

Ще гірш…—

Ні, мабуть, я з досади

Візьму та й вивчу вірш!

Цей Ярема, наш художник, —

хлопець з хистом.

Ми його усі вважаєм

гумористом.

Ось малюнок: дві кумедні

птиці-ґави

Біля парти вверх ногами

пишуть вправи!

Як же вигадав дотепно!

Є й текстовка:

Тут написано, що це…

що?! Я та Вовка?!

Пхе, і зовсім не дотепно!

Я вже бачу…

Це — дурний малюнок,

це — невдача!

Звідки в класі ґави-птиці,

та ще й пара?

Цей Ярема не художник,

а нездара!!!

В мене кроки, ой веселі!

Все шкільне моє — в портфелі.

А в кишені…

От в кишені —

Тут запаси потаємні,

Тут майно особливої цінності:

Рогатка-самострілка,

Новісінька гострилка,

Пів рогатого жука

І пищало од свистка.

На уроці я — ні слова.

Поведіночка — чудова.

А майно моє таємне

Вже під партою у мене,

І я друзям тихенько показую:

То рогатку-самострілку,

То новісіньку гострилку,

То рогатого жука,

То пищало од свистка…

Раптом Толя ненавмисно

У моє пищало свиснув!

Тут і скоїлося лихо…

Я ж не винен, я був тихо,

А учителька все-все одібрала:

І рогатку-самострілку,

І новісіньку гострилку,

І рогатого жука,

І пищало од свистка.

Ну за що мене, бідного,

скривдили?!

Третій «А» копає грядку,

Сіє, садить по порядку:

Тут морквицю, тут буряк,

Там салат, редиску, мак.

Ще й цибулю, і квасолю,

Кріп, петрушку, пастернак..

Сієм, садим, хай росте,

Ми — городники на те! —

Третій «А» відбув годину,

Третій «Б» прибув на зміну.

Заскородив гарно грядку

І посіяв по порядку:

Там морквицю, там буряк,

Тут салат, редиску, мак,

Ще й цибулю, і квасолю,

Кріп, петрушку, пастернак.,

Сієм, садим, хай росте,

Ми — городники на те! —

Третій «Б» відбув годину,

Третій «В» прибув на зміну,

Розпушив ще краще грядку

І посіяв по порядку:

Де морквицю, де буряк,

Де салат, редиску, мак,

Де цибулю і квасолю,

Кріп, петрушку, пастернак.

Сієм, садим, хай росте,

Ми — городники на те! —

Всі трудилися, вважай,

А чи буде урожай?

Юннати-хлопці біля річки

Поважну бесіду вели.

Є у рослин чуття і звички,

Це науковці довели,—

Пояснював знавець новин,

Кмітливий агрономів син.—

Рослини вміють сумувати,

Рослини відчувають біль.

Це перевірити, юннати,

Є наша з вами ближча ціль.—

І хлопчики у ту ж хвилину

Побігли до грядок шкільних

Поглянути, а як рослини

Радітимуть, зустрівши їх?

Перестрибнули два тини

І вийшли просто в бур'яни.

А там, розглянувшись похмуро,

Знайшли свій стовпчик, ярличок…

Де ж наші дослідні культури?

Де хоч одненький бурячок?!

— Та не впадайте у розпуку! —

Потішив їх