Невермур. Випробування Морріґан Кроу - Джессіка Таунсенд

— В’язниця Дредмеліс, — шепотіла вона, заплющивши очі, щоб перевірити пам’ять. — Східний квартал — дорога Ріфкін. Парламент — Північний квартал, бульвар Прапорів. Гоблінська бібліотека — Східний квартал… ні, Південний … ні, тобто…

— Західний квартал, дурненька, — почувся млявий голос. Фенестра лежала неподалік на клаптику сонячного світла, лижучи своє хутро довгими, повільними рухами. — Вулиця Мейг’ю. Замовкни.

— Дякую, — пробурмотіла Морріґан.

Вона помітила, що Юпітер краєм ока розглядає Дивокішку, і повернулася, щоб побачити, що його так вразило. Поєднання сонячного світла і слини робило потерте хутро Фен схожим на розтале срібло. Коли вона раптово позіхала, показуючи зуби, її сильні лапи вібрували й переливалися на сонці. Вона справді красива, неохоче визнала Морріґан. Особливою моторошною красою.

— Ви не проти? — запитала Фен з дещо глузливою інтонацією. — Я намагаюся помитися. Зануди.

Прокинувшись у день Випробувальних Перегонів, Морріґан була цілком спокійна. І це тривало десь п’ять секунд, доки вона не згадала, який сьогодні день, і її спокій перетворився на паніку.

Вона все ще й гадки не мала, яку істоту для пересування Юпітер обрав для неї. Останні три дні він провів у дедалі палкіших суперечках з іншими працівниками готелю про переваги поні над верблюдами, про те, чи справді черепаха виграє перегони з зайцем у реальному житті, і чи повинні вони це спробувати про всяк випадок (ідея Френка), і чи вважається страус летючою твариною, адже, незважаючи на те, що він не вміє літати, формально він має крила. Жодна з цих сварок не закінчилась нічим хорошим і жодна не принесла Морріґан полегшення.

Коли вона вилізла з ліжка, двері відчинились, і всередину гордовито зайшла Фенестра. Струснувши масивною головою, вона поклала одяг на крісло.

— Одягни це, — сказала вона. — Нові черевички чекають у коридорі. Марта несе твій сніданок. Через п’ять хвилин будь готова йти і чекай унизу.

Сказавши це, вона просто вийшла з кімнати без жодного «доброго ранку».

— Так, цього ранку я почуваюсь просто супер, Фен, дякую, що запитала, — бурмотіла Морріґан, одягаючи білі штани, які Фен залишила для неї. — Нервуюся? Зовсім трохи. — Вона натягнула сорочку й шкарпетки — все біле, як вимагали правила. — О, дякую за побажання, Фен, ти надто добра. Так, я впевнена, що Випробувальні Перегони пройдуть прекрасно і все не закінчиться тим, що мене втопчуть у землю, заарештують і викинуть із Невермура.

— З ким ви розмовляєте, міс Морріґан? — Марта зі сніданковим візком стояла у дверях. По дорозі в коридор Морріґан схопила грінку, а потім підібрала свої черевики.

— Ні з ким, Марто, — крикнула вона. — Дякую за грінку.

— Щасти, міс. Будьте обережні!

У фойє Юпітер і Фен довго розглядали Морріґан, перш ніж заговорити.

— Вона повинна зав’язати волосся на потилиці, — сказав Юпітер.

— Вона повинна тримати рота на замку, — сказала Фен.

— Вона в одному приміщенні з вами, тому вам не потрібно говорити про неї так, ніби її тут нема, — сказала Морріґан.

— Бачиш, що я маю на увазі? — буркнула Фенестра. — Я не витримаю її в такому вигляді на Перегонах. Я втрачу пильність. — Вона повернулась до Юпітера, і її величезні сірі очі засвітилися надією. — Ми можемо заклеїти їй рота?

— Думаю, Старійшини не схвалюють таких речей.

Морріґан склала руки, раптом почавши щось підозрювати.

— Про що ви говорите?

— Ах, — сказав Юпітер, захоплено потираючи руки. — Я знайшов тобі гідного скакуна.

Коли Морріґан, Юпітер і Фен прибули до Західної брами об одинадцятій, їх зустрів лемент дітей, їхніх наставників і тварин. На столі реєстрації Морріґан і Юпітер повинні були підписати документ, підтверджуючи, що в разі поранень або смерті вони не матимуть претензій до організаторів Перегонів.

— Це дуже заспокоює, — пробурмотіла Морріґан, нашкрябавши своє ім’я. У неї всередині щось перевернулося.

Скакуни, яких обрали деякі кандидати, здивували Морріґан. Більшість із них сиділи верхи на конях або поні, але також вона бачила багато верблюдів, декілька зебр і лам, страуса (ось і відповідь на те запитання), двох величних єдинонорогів і одну велику потворну свиню. Морріґан здивовано відкрила рота і схопила Юпітера за руку, побачивши єдинорогів, — її відчай миттю перейшов у захоплення, — але Юпітер був не вражений.

— Будь уважна з рогатими, — сказав він, стурбовано глянувши на чарівних істот.

Фен була в дивному настрої. За весь шлях на випробування вона не зробила жодного саркастичного зауваження і зараз походжала туди-сюди на коло Західної брами, пильно розглядаючись. Юпітер обережно наблизився до неї.

— Фен? — Вона не звернула на нього уваги. Він трохи підвищив голос. — Фен? Фенні? Фенестра?

Фен щось бурмотіла до себе своїм низьким голосом, а її бурштинові очі звузились. Її увагу привернув великий блискучий носоріг.

— Фен? — нагадав про себе Юпітер, легенько торкнувшись її плеча.

— Він, — сказала кішка, струснувши головою. — Той рогатий роззява зі смішними вухами. Йому не варто ставати на моєму шляху. Йому варто слідкувати за своїм великим гострим носом, інакше я йому влаштую.

— Влаштуєш… що саме? — запитав Юпітер.

— Удар головою. Йому і маленькому дияволу в нього на спині. — Юпітер і Морріґан обмінялися поглядами. Що вселилось у Фен?

— Ти… ти ж розумієш, що цей диявол — дитина? — обережно запитав Юпітер.

Фен сердито буркнула у відповідь і показала однією лапою на маленького хлопчика, що нервово вхопився за віжки поні.

— І цьому також, із його страховиськом.

Юпітер пирснув у долоню, намагаючись замаскувати це під кашель.

— Фен, це поні. Я думаю, ти…

Фен глянула прямо в обличчя Юпітера й відповіла з низьким гарчанням:

— Якщо він і його маленький жирний недокінь будуть цокати копитами десь поруч зі мною, їм кінець. Ясно?

Після цих слів Диво-кішка розігнала юрбу кандидатів, що топталися навколо реєстраційного столу, і почала погрозливо походжати перед ними.

Юпітер напружено всміхнувся Морріґан, яка чекала пояснень, чому Диво-кішка Фен перетворилася на гангстера з тюремного двору.

— Вона… любить змагання, — припустив він. — Повертається до тих днів, коли займалася бойовим мистецтвом.

— Чим?

— О так. Фен була знаменитістю Головних рингових боїв. Три роки поспіль ставала чемпіонкою Вільної Держави, доки їй не довелося кинути через той скандал із сином колишнього прем’єр-міністра.

— Скандал з…

— Він перший почав. І тепер у нього новий ніс, так що ніякої травми, ніякої несправедливості. О, дивись, — тебе кличуть.

Стоячи на стартовій лінії, Морріґан питала себе, якого скакуна Нен Доусон могла знайти для Готорна. (Коли вони бачились востаннє, він переконував її, що планується гепард.) Вона знала, що шукати друга в цьому натовпі нема сенсу — він у групі на Південній брамі.

Проте вона знайшла декого знайомого — людину, яку зовсім не хотіла бачити.

— Серйозно, вони пускають абикого на ці випробування? — голосно сказала