Гаррі Поттер і в'язень Азкабану - Джоан Роулінг
Проте сер Кадоґан Гаррі не дошкуляв. Гаррі мав інший клопіт: тепер його постійно опікали. Учителі під різними приводами супроводжували його в коридорах, Персі (очевидно, за наказом матері) ходив слідом за ним, наче самовдоволений сторожовий пес. А на додачу до всього професорка Макґонеґел із траурним виглядом запросила Гаррі у свій кабінет.
— Нема сенсу приховувати від тебе, Поттере... — почала вона дуже серйозним тоном. — Я розумію, що тебе це приголомшить, але Сіріус Блек...
— ... полює на мене, — втомлено проказав Гаррі. — Я почув, як Ронів тато розповідав про це його мамі. Містер Візлі працює в Міністерстві магії.
Професорка Макґонеґел була ошелешена.
— Он воно що! — промовила вона після деякої паузи. — Ну в такому разі, Поттере, ти зрозумієш, чому тобі не варто ходити вечорами на тренування. Сам, без догляду на полі... довкола лише кілька учнів... це надто небезпечно...
— Але ж у суботу наша перша гра! — обурився Гаррі. — Я мушу тренуватися, пані професорко!
Макґонеґел прискіпливо на нього поглянула. Гаррі знав, що вона, як ніхто, вболіває за ґрифіндорську команду. Врешті-решт це ж вона рекомендувала його на ловця. Затамувавши подих, Гаррі чекав.
— Гм... — професорка Макґонеґел звелася на ноги і подивилася у вікно на квідичне поле, що ледь видніло за пеленою дощу. — Ох... як я хочу, щоб ми нарешті виграли той кубок... але... однак, Поттере... мені буде спокійніше, якщо з вами на тренуваннях буде хтось із учителів. Я попрошу мадам Гуч.
*
Погода псувалася з кожним днем, але ґрифіндорська команда під наглядом мадам Гуч тренувалася з особливою самовідданістю. Та на останньому тренуванні перед суботнім матчем Олівер Вуд повідомив команді неприємну новину.
— Флінт мені сказав, що граємо не зі Слизерином, а з Гафелпафом! — розгнівано вигукнув він.
— Чому?! — здивувалися гравці.
— Флінт каже — через ловця: у нього, бачте, ще й досі болить рука, — люто заскреготав зубами Вуд. — Просто вони не хочуть грати в таку погоду. Бояться, що це зменшить їхні шанси...
Цілий день не вщухала злива, завивав вітер, а тепер, коли говорив Вуд, ще й загримів грім.
— Мелфоєва рука цілком здорова! — обурився Гаррі. — Він прикидається!
— Я знаю, але як це довести? — гірко всміхнувся Вуд. — Ми ж тренували всі фінти спеціально для Слизерина. У гапелпафців зовсім інша манера гри! Тепер у них новий капітан, він же й ловець: Седрік Діґорі.
Анжеліна, Алісія й Кеті раптом захихотіли.
— Що тут смішного? — насупився Вуд.
— Це такий високий, симпатичний? — запитала Анжеліна.
— Такий могутній і мовчазний, — додала Кеті, і вони знову захихотіли.
— Він мовчазний, бо не може зліпити докупи двох слів, — не стерпів Фред. — Я не розумію, Олівере, чого ти хвилюєшся. Вони ж слабаки. Минулого разу з гафелпафцями Гаррі зловив снича за якихось п'ять хвилин, пам'ятаєш?
— Тоді була зовсім інша ситуація! — вирячився Вуд. — Діґорі зібрав дуже сильну команду! Він чудовий ловець! Нам не можна розслабитися, розумієте?! Слизерин якраз і наготував нам цю пастку! Ми мусимо перемогти!
— Олівере, заспокойся! — стурбувався Фред. — Ніхто й не думає розслаблятися. Серйозно.
*
Напередодні матчу здійнявся ще сильніший вітер і періщила злива. У тьмяних коридорах і класах запалили додаткові смолоскипи й ліхтарі. Гравці Слизерину ходили горді, як павичі, особливо Мелфой.
— Ох, якби ж то моя рука боліла хоч крапельку менше! — зітхав він під завивання вітру.
Ніщо так не хвилювало Гаррі, як завтрашній матч. На перервах між уроками до нього підбігав Олівер Вуд з додатковими вказівками. На третій перерві Вуд говорив так довго, що Гаррі хвилин на десять запізнився на урок захисту від темних мистецтв. Він кинувся бігти, а Вуд і далі кричав йому вслід:
— Діґорі дуже стрімко розвертається, Гаррі, тож намагайся кружляти...
Гаррі добіг до кабінету, відчинив двері й увійшов.
— Вибачте, пане професоре, я...
Але з-за письмового столу на нього глянув не Люпин, а Снейп.
— Урок почався десять хвилин тому, Поттере, тож ми, мабуть, знімемо з Ґрифіндору десять очок. Сідай.
Та Гаррі не зрушив з місця.
— А де професор Люпин? — запитав він.
— Він почуває себе занадто кепсько, щоб провести сьогодні урок, — вишкірився Снейп. — Здається, я звелів тобі сідати?
Але Гаррі й далі стояв.
— Що з ним сталося?
Снейпові чорні очі зблиснули.
— Нічого смертельного, — незадоволено відповів він. — Ще п'ять очок з Ґрифіндору! Якщо я повторю ще раз — це вже буде п'ятдесят.
Гаррі повільно підійшов до своєї парти. Снейп обвів поглядом клас.
— Як я вже вам казав перед тим, як мене перебив Поттер, професор Люпин не залишив жодних записів щодо пройдених вами тем...
— Перепрошую, пане професоре, ми вже пройшли ховчиків, червоних каптуриків, капів і ґринділів, — заторохтіла Герміона, — і мали починати...
— Годі, — холодно урвав її Снейп. — Мені не потрібна ця інформація. Я тільки звернув вашу увагу на те, що професор Люпин дуже неорганізований.
— Він найкращий учитель захисту від темних мистецтв! — палко заперечив Дін Томас, а решта класу схвально загула. Снейп нахмурився ще більше.
— Легко ж вам сподобатися. Люпин не надто вас переобтяжував: з червоними каптурцями і ґринділами впораються навіть першокласники. Сьогодні ми розглянемо...
Снейп прогортав підручник аж до останнього розділу, який вони ще, звичайно, не проходили.
— ...вовкулак, — оголосив Снейп.
— Але ж, пане професоре, — не стрималася Герміона, — ми мали вивчати не вовкулак, а ліхтарників...
— Міс Ґрейнджер, — неймовірно спокійно вимовив Снейп, — мені чомусь здавалося, що вчитель тут я, а не ви. Отож попрошу всіх відкрити підручник на триста дев'яносто четвертій сторінці. — Він знову обвів поглядом клас. — Усіх! Негайно!
Учні невдоволено перезирнулися, обурено забурмотіли і розгорнули підручники.
— Хто мені скаже, як відрізнити вовкулаку від звичайного вовка? — запитав Снейп.
Усі мовчали. Усі, крім Герміони, чия рука, як завше, миттю злетіла в повітря.
— То хто? — повторив Снейп, не зважаючи на Герміону. На його вустах знову з'явилася крива посмішка. — Невже професор Люпин навіть не навчив вас, у чому полягає основна різниця між...
— Чи ж вам не казали?! — вигукнула раптом Парваті, — ми ще не дійшли до вовкулак, ми...
— Годі! — гаркнув Снейп. — Ну-ну-у... я й не гадав, що побачу третьокласників, які, якщо доведеться, не зуміють розпізнати вовкулаку. Я обов'язково повідомлю професорові Дамблдору, як сильно ви відстали...
— Пане професоре!
