Хоровод чудних пригод - Інна Костівна Кульська
Незнайки і нетями!
Це так Данько їм —
скільки зміг —
«По-товариськи»
допоміг!..
БЛЯШАНКА
Промова Гриця Крикуна
Була рішуча й запальна:
— Що ж, хлопці, ясно і малому,
Яка вага металолому:
Лом взагалі — це бруд в дворі;
Лом загалом — це трактори!
Тож взагалі і загалом
Ходім збирать металолом!..
Усім сподобалась промова.
Розбіглись діти по дворах.
Остап, не кажучи ні слова,
Півборони з ярка притяг.
На двох візках брати Борейки
Ледь довезли уламок рейки.
Здали Олена і Варвара
Три чавуни та самовара.
Всі звалища в селі й довкола
Розрили учні — й дивина,
Що ані там, ні біля школи
Не зустрічали Крикуна.
Тон п'ять зібрав за тиждень клас.
— Чи стане тут на трактор в нас?
Аж ось тоді до купи брухту
Підбіг Крикун і скрикнув:
— Ух ти!
Велика сила — спільний труд!
Та в нас на три машини тут!..
І в спільну купу
задля слави
Поклав…
бляшаночку від кави.
КРИТИК
Хтось зробив для Жори маску,
Засвітив ялинки скрізь,
Запросив його: — Будь ласка,
От приходь і веселись!
Жора в залу входить боком,
Тягне шию, мов гусак,
Позира критичним оком
І говорить:
— Все не так.
І ялинки не стрункі,
І сніжинки не прудкі,
Всі артисти незугарні,
Маски зовсім не смішні,
Не барвисті і не гарні,
І не там горять вогні!..
Що у критика за смак?
Жора злюка чи дивак?
Нащо сипле іронічні
Зауваження критичні?!
Свято ж бо — чудове в нас:
Стільки вигадок, прикрас!
Був би в них
І Жорин труд —
Він усе хвалив би тут!..
КОМУ ЩО
Звідкіля ідеш, Устинко?!
З новорічної ялинки.
Що було там — говори:
Чи кіно, чи танці-гри?
Устя каже:
— От не знаю,
Я кіно не пам'ятаю.
А давали на ялинці
Всім гостям по мандаринці.
Я не пхалась в танці-гри,
Я одержала — аж три!
СКАРГА ДВАДЦЯТИ ЧОТИРЬОХ БРАТІВ
— О, як ми ображені гірко без міри!
Нас двадцять чотири,
Нас двадцять чотири,
Нас двадцять чотири брати кольорові
Жило у чудовій картонній будові.
Були ми блискучі; довгасті, веселі,
І кожен лежав у окремій постелі,
І вся наша дружна родина раділа,
Коли нас придбали
Для доброго діла.
От юний художник Васько вчора зрання
Нас в школу поніс на урок малювання.
От наші картонні відсунулись двері…
Як мріяли ми погулять на папері!
Як щиро бажали художнику Басі,
Щоб Васин альбом
Став найкращим у класі! Але…
Нас чекали ганьба і розлука:
Він нами стріляв, наче стрілами з лука!
Ми з тріском летіли під шафи, під парти…
Такі у художника нашого жарти.
…Немає в нас ліжок, Немає квартири…
Нас хворих і куцих
Лишилось
Чотири…
ЯК ВАЖКО СТАТЬ ГЕРОЄМ
Ох, як важко стать героєм!
Як одержати Павлу
На лінійці перед строєм
За геройство похвалу?
У Павлуші задум виник:
Він геройський зробить вчинок!
От веде він друга Вову
Аж на річку у діброву.
Каже Вові: — Ти не бійсь,
Йди і сміливо топись.
Я ж бо плаваю чудово,
Я тебе врятую, Вово!
За два скельця й запальничку
Вова згоден лізти в річку.
Щоб у скельця надивитись,
Він попробує топитись.
Вова сів на мілину,
Жартома кричить — Тону!
Став стрибати жартома,
Раптом — дна внизу нема…
На його тривожне: «Ай!» —
