Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
Рон дивився на вогонь у каміні. Гаррі здалося, наче Рон трохи тремтить, хоч вечір був теплий.
- І він довіряє Снейпові? - спитав Рон. - Невже він довіряє Снейпові, хоч і знає, що той був смертежером?
- Так, - кивнув Гаррі.
Герміона протягом десяти хвилин не зронила ані слова. Вона сперлася чолом на руки і втупилася поглядом у коліна. Гаррі подумав, що їй так само не завадило б скористатися ситом спогадів.
- Ріта Скітер, - пробурмотіла вона врешті-решт.
- Ти й досі через неї переживаєш? - аж не повірив Рон.
- Я не переживаю, - промовила до своїх колін Герміона. - Я просто міркую... Пам'ятаєте, що вона мені сказала у «Трьох мітлах»? «Я про Лудо Беґмена знаю таке, що в тебе волосся дибки стало б...» Вона ж саме це мала на увазі, правда? Вона писала про процес над Беґменом і знала, що він передавав інформацію смертежерам. І Вінкі теж, пам'ятаєте... «Містер Беґмен - поганий чарівник». Містер Кравч, очевидно, розсердився, що Беґмену вдалося уникнути кари, і говорив про це вдома.
- Так, але ж Беґмен передавав інформацію ненавмисне...
Герміона стенула плечима.
- А Фадж вважає, що це мадам Максім напала на Кравча? - спитав Рон, повертаючись до Гаррі.
- Так, - підтвердив Гаррі, - але він каже це лише тому, що Кравч зник неподалік від бобатонської карети.
- А ми про неї й не думали, - повільно промовив Рон. - Запевняю вас, що вона таки справді має в собі кров велетнів і не хоче цього визнавати...
- Звісно, що не хоче, - різко мовила Герміона, підводячи голову. - Ви ж бачите, що сталося з Геґрідом, коли Ріта Скітер вивідала про його маму. Бачите, що Фадж квапиться робити про неї висновки лише тому, що вона частково велетка. Кому потрібні такі упередження? Напевно, і я б сказала, що маю великі кістки, якби знала, що мене чекає за правду.
Герміона поглянула на годинника.
- Ми так і не потренувалися! - вражено вигукнула вона. - Ми збиралися вивчити стримувальне закляття! Завтра обов'язково візьмемося за нього! Гаррі, тобі треба поспати.
Гаррі з Роном повільно піднялися до спальні. Надягаючи піжаму, Гаррі глянув на ліжко Невіла. Вірний даному Дамблдорові слову, він навіть не обмовився про Невілових батьків. Знявши окуляри і вмостившись у ліжку, Гаррі уявив, як то - мати живих батьків, які тебе не впізнають. Йому самому нерідко співчували чужі люди, але зараз, прислухаючись до Невілового посопування, Гаррі подумав, що Невіл набагато більше заслуговує співчуття. Лежачи в темряві, Гаррі раптом відчув наплив злості та ненависті до людей, які катували містера й місіс Лонґботомів... Він згадав глузування юрби, коли дементори тягли з підвалу Кравчевого сина та його компаньйонів... і зрозумів, що відчували чарівники на лавах... А тоді згадав молочно-біле обличчя волаючого хлопця і раптом усвідомив, що через рік той помер...
Це все Волдеморт, подумав Гаррі, вдивляючись у темряві на запони над ліжком. Усе зводилося до Волдеморта... Саме він роз'єднав ті родини, він занапастив усі ті життя...
*
Незважаючи на те, що Рон з Герміоною мусили готуватися до іспитів, які мали закінчитися в день третього завдання, основні свої сили вони спрямували на те, щоб допомогти Гаррі.
- Не турбуйся, - заспокоїла його Герміона, коли Гаррі сказав, щоб вони готувалися, а він потренується сам. - Зате ми отримаємо найвищі оцінки на іспиті із захисту від темних мистецтв, бо в класі ми не вивчили б таких заклять, як оце з тобою.
- Непогане тренування перед тим, як ми всі станемо аврорами, - захоплено вигукнув Рон, застосувавши стримувальне закляття до оси, яка щойно влетіла в кімнату. Оса зависла в повітрі.
На початку червня в замку знову запанувала схвильована й напружена атмосфера. Усі з нетерпінням чекали третього завдання. Воно мало відбутися за тиждень до закінчення навчального півріччя. Гаррі відпрацьовував закляття за кожної зручної нагоди. Перед цим завданням він почувався набагато впевненіше, аніж перед першими двома. І хоч воно, безперечно, мало бути небезпечним і важким, та Муді казав правду: Гаррі вже доводилося долати зачаровані перешкоди й перемагати монстрів. До того ж, цього разу він мав змогу підготуватися до всього заздалегідь.
Професорці Макґонеґел набридло постійно натикатися на їхню трійцю по всій школі, тому вона дозволила Гаррі в обідню перерву використовувати вільний клас трансфігурації. Незабаром він оволодів стримувальним закляттям, яке сповільнювало й зупиняло нападників; вибуховим закляттям, яке дозволяло змітати зі свого шляху всі тверді тіла, а також закляттям чотирьох напрямків - корисну Герміонину знахідку. Це закляття робило так, що чарівна паличка постійно вказувала на північ, і це мало допомогти Гаррі не заблукати в лабіринті. Щоправда, ніяк не вдавалося оволодіти закляттям-щитом. Це закляття повинно було утворювати навколо Гаррі тимчасову невидиму стіну, яка б відбивала несильні чари. Та Герміоні вдалося розбити найкращий його щит вдало застосованим закляттям «желейні ноги». Перш ніж знайшлася протидія, Гаррі довелося хвилин з десять ходити по класу, погойдуючись.
- Тобі дуже добре все вдається, - підбадьорювала його Герміона, переглядаючи перелік заклять і викреслюючи вже вивчені. - Деякі стануть тобі в пригоді.
- Ось погляньте, - озвався Рон, який визирав у вікно. - Що це Мелфой робить?
Гаррі з Герміоною підійшли до вікна. Мелфой, Креб і Ґойл стояли під деревом. Креб та Ґойл, хитро посміхаючись, стежили, щоб ніхто не підійшов. Мелфой тримав руку біля рота й щось говорив.
- Здається, він говорить по рації, - зацікавлено сказав Гаррі.
- Це не рація, - заперечила Герміона. - Я ж вам казала, що такі штуки у Гоґвортсі не спрацьовують. Гаррі, - кинула вона, повертаючись на середину класу, - спробуймо ще раз закляття-щит.
*
Сови від Сіріуса прилітали тепер щодня. Як і Герміона, він хотів, щоб Гаррі зосередився на підготовці до третього завдання і ні про що інше не думав. У кожному листі він нагадував: хоч би що діялося за стінами Гоґвортсу, Гаррі це не стосується, адже він однак ні на що не може вплинути.
Якщо Волдеморт і справді сильнішає, - писав він, - то я зобов'язаний тебе від нього захищати. Доки ти під захистом Дамблдора, він до тебе не дістанеться, але ти все одно не ризикуй. Зосередься на тому, щоб успішно пройти лабіринт, і лише після того ми зможемо взятися до інших справ.
Що ближче було до двадцять четвертого
