Шан і Маріжуана - галісійська казка

Жили собі чоловік, на ім’я Шан, і жінка, яку звали Маріжуана. Хоча господар був дивакуватим, проте в сім’ї панували любов і злагода. Подружжя було небагатим, мало тільки клаптик землі, а з худоби – лише віслюка.

Якось Шан вирушив у ліс по дрова, а знайшов мішок срібних монет. Нав’ючив знахідку на віслюка та й повернувся назад.

Удома розповів жінці про монети.

– То не срібло, а непотріб якийсь, – не повірила дружина.

– Та ні, гроші!

Бачить жінка, що Шана не переконати, й вирішила перевірити мішок. Зазирнула: таки срібло.

– Мовчи й нікому не кажи, бо ще якийсь злодій покладе око на наші монети, – попередила чоловіка.

Трохи згодом Шан із віслюком знову вирушили до лісу, і їм зустрівся бідолаха, що загубив мішок зі сріблом.

Шан і хвалиться:

– Знайшов гроші, та дружина сказала, що монети й нам самим потрібні.

Пішов нещасний до Маріжуани та став вимагати срібло.

– Нічого не знаю, ніякого мішка в очі не бачила, – байдуже відповіла Шанова дружина.

Вирішив чоловік позиватися до суду.

У день розгляду скарги жінка раненько прокинулася, насмажила шкварок і розсипала їх на городі. Потім покликала чоловіка:

– Скільки можна спати? Іди по траву для віслюка!

Чоловік послухав дружину. А коли на городі побачив шкварки, позбирав і приніс дружині:

– Маріжуано, цієї ночі з неба падали гарячі шкварки.

– Оце ще вигадки!

– А ти сама поглянь!

– Іди краще по траву!

Поки Шан ходив, Маріжуана поклала книжку перед віслюком, і той почав ревти.

Побачив це чоловік та й кричить дружині:

– Маріжуано, наша худоба читає: «А, е, і, о, у!»Жінка тільки загадково всміхнулася…А на суді, коли поважний слуга закону поцікавився:

– Шане, чи не ти знайшов мішок із грішми?

Чоловік і відповів:

– Та знайшов, але дружина сказала, що монети нам теж потрібні.

Тоді суддя наказав жінці, щоб віддала гроші. А вона:

– Не зважайте на Шанові слова, бо він також запевняв, що цієї ночі з неба падали шкварки.

– Авжеж, – підтвердив чоловік. – Ти ж сама бачила.

Маріжуана знову:

– А ще казав, що вранці віслюк читав книжку.

– Так! Так! Навіть уголос промовляв: «А, е, і, о, у!»Як ти, напевно, здогадався, Маріжуана виграла справу, бо ніхто не повірив Шанові.