Про вокзал, що не стояв на місці - Дональд Біссет
Всі твори автора ⟹ Дональд Біссет
Жив на світі король. Звали його Семюел. Якось він сидів на троні й думав: добре було б поїхати на поїзді до бабусі в гості.
Він попрощався з королевою і вирушив у дорогу.
Доїхав до вокзалу Ватерлоо, піднявся на ескалаторі на платформу та раптом почув, як вокзал говорить сам до себе:
– Піду-но я вип'ю чаю!
І тільки-но король Семюел хотів зробити крок на платформу... як вокзалу й слід прохолов.
– От невдача, – вигукнув король. – Чого доброго, я спізнюся на поїзд і бабуся на мене розсердиться.
– Негайно повернися! – крикнув він вокзалу. Але вокзал і не подумав.
– Спочатку вип'ю чаю, тоді повернуся! – відповів він.
Напившись чаю, вокзал повернувся, і король Семюел сів у поїзд.
Нарешті поїхали. Тук-тук-тук, тук-тук-тук...
Незабаром вони побачили корову, яка паслася біля самої колії. Поїзд зупинився.
– Чи вірно ми їдемо до бабусиного дому? – запитав машиніст.
– Вірно! – відповіла корова. – А можна й мені з вами?
– Звичайно, – сказав машиніст. – Стрибай мерщій!
Селлі – так звали корову – стрибнула на відкриту платформу, і всі поїхали далі.
Проїхали зовсім трошки, як раптом ззаду почулося якесь пихкання й торохтіння. Озирнулися і бачать – це вокзал Ватерлоо наздоганяє їх з усієї сили.
– Можна й мені з вами? – крикнув вокзал.
– Давай! – відповів король Семюел.
Поїхали далі всі разом і незабаром приїхали до бабусиного дому.
Бабуся здивувалася, побачивши таку велику компанію: машиніст поїзда, Селлі, король Семюел і, нарешті, сам вокзал Ватерлоо.
Але вона була дуже рада гостям і напоїла всіх чаєм.
Після чаю король Семюел сказав:
– Час вертатися. До п'ятої години я маю бути на вокзалі Ватерлоо.
– Але ж вокзал Ватерлоо тут! – сказала бабуся. – І тобі нема куди поспішати.
– Справді! – зрадів король. – Отже, можна не поспішати. Вип'ємо ще по чашці.
Бабуся заварила свіжого чаю, а після чаю вони до п'ятої спокійно грали.
Потім попрощалися з бабусею і одразу ж опинилися на вокзалі Ватерлоо – звідки поїхали, туди й приїхали! Крім Селлі, звичайно: щоб потрапити додому, їй довелося сісти на зворотній поїзд.
– Радий був з вами познайомитися, – сказав король вокзалу Ватерлоо, коли вони прощалися. – До побачення. На мене чекає королева. Неодмінно приходьте до нас у гості.