Тарантул - Олег Шелепало

Якось на одному узліссі з’явився страшний і кровожерливий павук Тарантул. Щодня він ловив і з’їдав тьму-тьмущу комах. Двійко його отруйних гачків-щелеп прокушували найміцніший панцир, від чого комаха миттю вмирала. Одним ударом Тарантул убивав великого джмеля. Міг убити навіть горобця, крота.

Відчуваючи свою всемогутність, павук наказав комашиному населенню щодня надсилати йому на обід по десять комах.

Сум та журба лягли довкіл. Кожного дня відправлялися на загибель нові й нові жертви.

Довго думали комахи, що їм робити, і, зрештою, вирішили порадитись із старим Жуком-Оленем.

– Знаю я одного хороброго воїна, Калікурга,– мовив комахам Жук – Олень. – Це Оса-Калікург. Лише він здатен позмагатися з Тарантулом. Знайдіть його і приведіть до мене.

Хто суходолом, хто повітрям кинулися комахи навсебіч. Довго шукали Калікурга, і таки знайшли й умовили прийти до старого жука.

Войовнича постава воїна викликала повагу комах. Та замалий розмір сіяв сумніви: чи справді зможе він перемогти павука?

– Шановний Калікурже! – звернувся до нього Жук-Олень. – Страшна біда прийшла на нашу землю. Не дає нам жити ненажера Тарантул. І ми, знаючи твою хоробрість, просимо врятувати нас.

– Добре, – відказав хоробрий воїн. – Я вб’ю павука.

Тоді знову озвався Жук-Олень:

– Послухай Калікурже, мої поради. Бийся з павуком лише у відкритому полі, там він не такий страшний.

Калікург подякував жукові, полетів до нірки Тарантула і сів неподалік на землю.

– Гей, павуче, вилазь битися зі мною! – гукнув голосно.

Але Тарантул мовчав.

– Ану виходь, опудало восьминоге! – знову покликав Калікург.

І знову йому ніхто не відповів.

Тоді він підлетів ближче і зазирнув у нірку. А павук тільки цього і чекав. Підскочив і вхопив сміливця своїми жахливими щелепами.

Тут й би кінець прийшов Калікургові, якби він не зумів одразу вирватися. Тарантул ще не встиг пустити в хід отруту.

Тим часом Тарантул наполовину висунувся з нірки й загрозливо підняв смугасті жовто-коричневі лапи.

А Калікург несподівано підскочив, вхопив його за одну лапу й рвучко потягнув на себе.

Та павук тримався міцно. І якби Калікург одразу ж не відлетів, то був би в ту ж мить убитий.

Але Тарантул не повністю закрив собою вхід в житло, і цим скористався Калікург. Переборовши страх, хоробрий воїн кинувся вперед і проскочив у нірку мимо павука.

Опинившись позаду, він уже не боявся страшних щелепів – гачків Тарантула. Але й убити його звідси не міг. Тому почав виштовхувати павука з нірки. І як не пручався той, врешті вивалився на рівне місце.

Облетівши ворога, Калікург знову опинився навпроти. Павук загрозливо звівся на чотири задніх лапи. А хоробрий воїн, раптово підскочивши, устромив жало Тарантулові в груди.

Дізнавшись про смерть Тарантула, комахи святкували три дні і три ночі. Вшановували Калікурга, а водночас і Жука – Оленя за його мудрі поради.