Пригоди Санти і Санти - Стружик Лев

— Це кінець! — закричав інший, тікаючи з площі.

Сніжник теж відчув, як його крижане тіло почало плавитися. Його палиця втрачала силу, і він зі злістю глянув на Санту й Луїса.

— Я ЩЕ ПОВЕРНУСЯ!!! — закричав він, піднімаючи руки до неба. — От побачите, як я знову заволодію вашим королівством!...

Його голос затих, коли він почав танути, а разом із ним і вся його армія. Сніговики, морозні вовки, гармати — усе розтануло, утворивши невелику річку, яка текла через королівство.

Ті, кого Сніжник перетворив на сніговиків, поступово стали собою. Ельфи, гноми й тварини, які раніше замерзли, ожили й почали радісно обіймати одне одного. Навіть будівлі, пошкоджені магічним льодяним дощем, відновили свою первозданну красу.

— Ми перемогли! — вигукнув один із ельфів, піднімаючи руки до неба.

— Так, ми перемогли! — підхопили гноми, підстрибаючи від радощів.

Санти, виснажені, але задоволені, підійшли до Луїса.

— Молодець, Луїсе, — сказав перший Санта, поклавши руку йому на плече. — Твій план врятував нас усіх.

— Дякую, — відповів Луїс з широкою посмішкою. — Я завжди готовий допомогти!

Після цього, жителі вирішили перейти до центральної площі, аби всі, хто вижив, могли відсвяткувати допомогу Санти і Санти, а також Луїса. Усі зібралися під величезною сяючою ялинкою, яка тепер світилася ще яскравіше, ніби вітала повернення миру в сніжне королівство.