Агент 2601 та 1/2 - Тетяна Олiйник

- Уу-у-у-у! - сумно завив Рем, підтримуючи свого господаря.

- Ти мене завжди розумієш, друже! - погладив він собаку.

Повернувшись із прогулянки, Макс сів за уроки. Бажання і сил зовсім не було. Мабуть, події дня добряче вимотали хлопчика. Він відкрив комп'ютер, щоб перевірити пошту. Там на нього чекав лист від американської служби ФБР.

- Це ж треба! Вони ніяк не залишать мене у спокої! - хмикнув хлопчик.

Він швидко пробіг очима послання, в якому йшлося про те, що його талант не лишився непоміченим федеральним бюро розслідування під час відвідин Америки, тож вони пропонують йому ділове співробітництво, про яке він не повинен повідомляти батькам. У нагороду обіцяли чималі гроші, які безперечно стануть у нагоді хлопчикові в майбутньому. На роздуми давався тиждень, після закінчення якого Макс мав повідомити про своє рішення листом у відповідь.

- Ще чого не вистачало! - обурився він. - Мені немає діла до вашої Америки! А гроші свої залиште собі! Я краще допомагатиму своїй рідній Україні здобути перемогу над ворогом, - із цими словами він видалив листа, на який навіть не збирався відповідати.

Макс вирішив не хвилювати батьків, тому промовчав про отриманий лист, пам'ятаючи як бурхливо реагував тато минулого разу на пропозицію американських агентів. А ось у своє агентство треба буде повідомити обов'язково.

Пізніше хлопчик вмостився у своєму ліжку і прокручував у голові сьогоднішні події. У нього давно стало звичкою аналізувати прожитий день перед сном, це допомагало зробити висновки. А в даному випадку висновок виявився такий, що удача непостійна і як би ти не старався, вона вибирає, кому віддати перемогу, на свій розсуд.