Розпали вогонь! Поради для тих, хто шукає свій шлях - Даніелла Лапорт

за калькулятором Джинджер ховається неабиякий творчий розум. Вона висувала ідеї для статей, пропонувала доти невідомі для нас способи просування бренда на ринок. Вона вміла розгледіти нові можливості в застосуванні мультимедійних технологій та в переорієнтації бізнесу. Вона відзначалася на мозкових штурмах, до яких ми її залучали.

Урешті-решт наш бізнес переріс її бухгалтерські можливості, й ми мали передати цей шмат роботи аутсорсинговій компанії, що надавала ширший пакет послуг (і працювала швидше – Джинджер ніколи надто не поспішала). Тоді наші грошові надходження вже дозволяли оплачувати її творчий внесок у роботу компанії. Як людина відповідальна, на час перехідного періоду вона зголосилася продовжувати вести розрахунки, доки ми знайдемо підхожу кандидатуру на посаду фінансового менеджера.

– Ні! – випалила я. – Те, що ти вмієш це робити, не означає, що ти повинна робити це!

Я запитала її:

– А як би ти почувалася, коли б тобі ніколи більше не довелося й торкатися платіжних документів?

– Та це круто! – сказала вона.

І справу було вирішено. Наважуся стверджувати, що день, коли Джинджер попрощалася з тим, у чому вона була компетентна, і почала отримувати зарплатню за свій природний дар, став, мабуть, найщасливішим днем її професійної біографії.

Якщо робота вас не надихає, вона вам не підходить.

Легендарний хореограф Твайла Тарп20 говорить про те, як серед багатьох схожих стежок побачити свою, на прикладі спортсмена. Талановитий атлет має зважити на багато факторів: що дається йому легко, що йому найбільше до душі, у яких видах спорту він має переваги від природи? Та остаточний вибір слід робити, ґрунтуючись виключно на інстинктах і на знанні себе. На який вид спорту відгукується кожний його м’яз і кожна кістка? Для якого виду спорту він народжений?

Що ви обрали б: компетентність чи майстерність?

Що ви обрали б: бути просто яскравою зіркою чи палаючою надновою?

Що ви обрали б: бути всебічно розвиненою людиною чи зосередитися на тому, до чого маєте особливий хист?

НАЙВИГІДНІША ДЛЯ ВАС ВАЛЮТА – ЦЕ ТЕ, ЩО ДАЄТЬСЯ ВАМ НАЙПРИРОДНІШЕ. КОРИСТУЙТЕСЯ НЕЮ

Чистий інстинкт і знання себе. Якщо ми беремо їх за орієнтири, то міцно тримаємося за справу, що несе нам радість, і таким чином ми самі починаємо нести радість іншим. У «Ї Цзін»21 це викладено так: «Іти шляхом творчості значить завойовувати серця людей, слідуючи за істиною, що живе всередині нас». За щирість і хоробрість дається один бал.

Привілей усього життя

Якщо поезія не народжується так само природно, як листя на дереві, тоді їй краще не народжуватися взагалі.

Джон Кітс

Я завжди пам’ятатиму інтерв’ю з Брюсом Спрінгстіном, яке подивилася на MTV у вісімдесяті. Бос22 був у зеніті слави. Його альбом «Born in the USA» безупинно крутили на радіо. Люди днями стояли в чергах, аби заздалегідь купити квитки на його концерт. В інтерв’ю ведучий розпитував Брюса про шалені продажі альбому та його дедалі більші статки. Надзвичайно спокійний і, як завжди, скромний, той лише похитав головою:

– Розумієш, приятелю, я просто не можу повірити, що отримую гроші за те, що виходить у мене так легко, – він зробив паузу, – і з такою любов’ю.

«Я теж так хочу! – подумала я. – Я хочу, щоб мені випала доля бути тим, ким я є. Я хочу, щоб це було так само легко».

Саме такого успіху – життєвого циклу, в основі якого талант і віддача, – я й домагаюся впродовж усієї своєї кар’єри. Я хочу мати «привілеєм усього життя» – як його називав Джозеф Кемпбелл23 – привілей «бути собою».

Колись я вважала, що головне – стати всебічно розвиненою особистістю. Я воліла бути здатною впоратися з будь-якою посадою, бути номером один у списку кандидатів до будь-якої команди, бути достатньо освіченою, щоб справити враження на того, з ким сидітиму поряд у літаку в бізнес-класі чи опинюся в одній компанії на вечірці. Я змушувала себе слідкувати за подіями на Близькому Сході та за нью-йоркським Тижнем моди. Коли мій бос зауважив, що мені слід удосконалити навички володіння бухгалтерською системою QuickBooks, аби стати ціннішим членом команди, я ночами не спала, розбираючись у ній. Інший бос зауважив, що мені варто бути стриманішою, проте відвертішою. (Ха! Таке можливо?)

А ще один начальник узагалі сказав (ніби звинувачуючи мене у викраденні автівки):

– Знаєте, Даніелло, ви хочете робити лише те, що вам добре вдається!

Яка зухвалість із мого боку! Замкніть мене без доступу до вай-фаю! Ще кілька років у цій безглуздій бізнес-системі – і я позбудуся цього огидного бажання отримувати задоволення від того, що роблю, це точно! Я постійно зважувала кожну свою думку й ретельно розраховувала час, коли можна вступити в розмову. Я опинилася в облозі. Мене зігнули.

 

Я не хочу згинатися,

Бо там, де я згинаюся,

Я не справжній.

 

Р. М. Рільке

Я намагалася бути чудовим бухгалтером, навчитися майстерно куховарити й шити. (Спочатку я хотіла стати модельєром, аж доки помітила: щоразу, коли я бралася за викрійку чи шиття, в мене починала страшенно боліти голова. Я обожнювала моду і ненавиділа конструювання.) Я намагалася освіжити в пам’яті свої знання про вина, нову фізику, прогнозування міжособистісних стосунків у командах. Я щосили намагалася догодити людям, і це викликало в мене тривогу. То була ціла програма під умовною назвою «Як догодити людям». Я згадала курс «Вступ до корекції розвитку особистості». У мене почалася легка паніка.

Урешті-решт я припинила свої намагання опанувати те, що викликало в мене неприємні почуття. Не тому що стала розумнішою чи сміливішою, а тому що я втомилася. Поступово – завдання за завданням – я міняла своє ставлення до того, що робила.

Мені ставало все важче опиратися роботі, яка була цікавою й тішила мене, – вона благала про більшу увагу до себе. Я зрозуміла, що «обирати свою битву» означає берегти сили для важливішого, але не витримувала боротьби з власними інстинктами. Я хотіла почуватися на одній хвилі з Силою, а не протистояти їй. Гасло «Завжди готовий прийняти виклик» вже не здавалося таким крутим, а викликало переважно труднощі. Я припинила докоряти собі за небажання вчитися певних речей. Як виявилося, вдячності від керівництва чекати не варто в жодному випадку, тож я зрештою знову стала сама собі босом.

Щоразу, коли я визнавала свою нелюбов до того чи іншого завдання, я ніби робила величезний крок уперед заради всіх людей із великими амбіціями.

До біса Excel! Потворна, негнучка програма. Я радше навчуся заробляти тисячі доларів, ніж рахуватиму центи. Я волію вести людей за собою, а не керувати ними. Більшість нарад є нудними й непродуктивними. Я пас.

Звісно, я мала сумніви, та це природно на порозі змін. Насправді я доволі пристойно розбиралася з IT-системами та налагоджувала їхню роботу. Мені добре вдавалося мотивувати співробітників і домагатися від них найліпших результатів. Я непогано виконувала роль голови на нарадах і могла визначити пріоритети з блискавичною швидкістю. Взагалі я була надзвичайно компетентною, красно дякую. Хіба компетентність не може компенсувати тьмяність почуттів? Хіба одноманітна, нудна робота не є невід’ємною частиною дорослого життя?

Я почала помічати, що мене приваблюють ексцентричні особистості, божевільні, одержимі фанати, які занурювались у світ своєї творчості. Мені по-справжньому подобалися люди, які не боялися визнати свою необізнаність у чомусь: «Це мені не по зубах, навіть уявлення не маю». Яка потішно правдива відповідь на відміну від брехливих, заяложених запевнень у своєму всезнайстві та вдаваній зацікавленості! Я захоплювалася спеціалістами.