Повна енциклопедія тваринництва - Юрій Дмитрович Бойчук
Крім цього, щоб кролі не вигрібали корм, до країв профілю припаяно залізні прути діаметром 6 мм.
Конструкцію встановлюють на висоті 7–10 см від підлоги.
Типи конструкцій. За типом конструкції всі годівниці діляться на рухомі, тобто встановлені усередині кліток з можливістю переміщатися, та нерухомі, котрі кріплять до стінок кліток.
А ще вони бувають для соковитого, грубого та комбінованого корму. Зважаючи на це, вимоги до виготовлення годівниць такі:
• у годівниці має поміщатися добова норма корму;
• конструкція годівниць має бути такою, щоб тварини не могли в неї залізти і зіпсувати корм;
• висота годівниці має дозволяти кролям легко діставати корм;
• конструкція годівниць має перешкоджати розкиданню корму по клітці.
На виготовлення годівниць ідуть такі матеріали, як дерево і листове оцинковане залізо. Ясла у дерев’яній годівниці треба облицювати залізом, інакше кролі прогризуть годівницю.
Комбінована годівниця є оптимальною для індивідуальних кліток, оскільки в неї можна класти соковитий, грубий і комбінований корм (рис. 30). Її кріплять до дверей клітки, завдяки чому годівницю легко очищати. У нижній частині конструкції розташовують невеликі ясла, схожі на корито, які служать для закладання концентрованого корму, а також туди падає листя з сіна. При цьому, щоб наповнити годівницю кормом, не потрібно відкривати дверцята, його насипають ззовні. Для концентрованого корму можна використовувати глиняні миски діаметром 12–15 см.
На 20-й день після окролу в клітку самки ставлять ще одну годівницю, що забезпечує нормальне харчування потомству.
Комбіновані годівниці підходять і для годування кроленят за групового утримання (рис. 31). Їхні переваги полягають у тому, що в них можна закладати соковиті, грубі й концентровані корми, задовольняючи цим потребу кролів у правильному годуванні та економно витрачаючи запаси.
Рис. 30. Індивідуальна комбінована годівниця
Комбінована годівниця для кроленят за групового утримання має бути завдовжки 100 см, заввишки 40 см, ширина верхньої частини – 33–35 см. У нижню частину завширшки 28 см закладають концентрований корм. Така форма перешкоджає розкиданню корму. По довжині годівниці на відстані 5 см один від одного кріплять металеві прути, на дні закріплені планкою. Такі ясла підходять для трав’яного і грубого корму.
Існує кілька десятків видів поїлок для кролів. Одні конструкції ліпші з точки зору правильності годування, інші зручніше використовувати заводчикам, треті потребують незначних витрат, а тому доступні для більшості кролівників.
Найдоступнішими та найпростішими у використанні є чашкові поїльники, за котрі правлять пластикові пляшки, консервні банки або глиняні тарілки. Такі поїльники треба захистити від перекидання, штучно їх обтяживши. Наприклад, до консервної банки можна знизу припаяти гачок і підвісити вантаж або прикріпити її до клітки хомутами. Важливо враховувати, що таке кріплення мусить бути знімним, щоб поїльники легко було вимити або замінити новими.
Рис. 31. Комбінована годівниця за групового утримання кролів
Істотним недоліком поїльників такого виду є те, що в них легко потрапляють залишки корму і випорожнення тварин, тому вода швидко стає непридатною для пиття. Через це воду в поїльнику треба змінювати кілька разів на день, а самі чаші постійно мити.
Для забезпечення кролів водою використовують також напівавтоматичні чашкові поїльники з накопичувальною ємністю, звідки вода надходить у чашки в автоматичному режимі (рис. 32). Для цього найчастіше використовують пластикові пляшки.
Рис. 32. Напівавтоматичний поїльник
Чашка у такого поїльника знімна, її прикріплюють на передній стінці клітки до сітки, при цьому розміри хомутів-кріплень мають відповідати діаметру пляшок. Нижній хомут регулює рівень води у поїлці, а висота, на якій він закріплений, залежить від розміру і форми використовуваної пляшки. Висота кріплення поїлки від підлоги має становити не менш ніж 30 мм, у клітку вона також має заходити не більше ніж на 30 мм. Такі розміри запобігають потраплянню в неї великої кількості корму та випорожнень, а отже, поїлку можна буде рідше мити.
Гігієна годування кролів
Правильне годування кролів передбачає надання достатньої кількості потрібних тваринам поживних речовин, мінералів та вітамінів. Плодючість і скороспілість кролів безпосередньо залежать від складу корму, що має містити всі речовини, необхідні для розвитку тварини. Перегодовування або недокорм призведуть до погіршення племінних і продуктивних властивостей кроля, погіршення якості м’яса та шкурки. Тому правильне годування – це годування за нормами й з урахуванням фізіологічного стану тварини, її ваги, продуктивності, а також пори року (сезону).
Раціон кролів середніх і великих порід роблять максимально різноманітним, у його складі мають бути зелені, соковиті та грубі корми, концентровані корми й різні мінерально-вітамінні добавки.
Зелені корми – найважливіша складова кролячих кормів. Численні посіяні бобові культури та злакові (трави люцерни, конюшини, вики, люпину, гороху, озимого жита, вівса, молодої кукурудзи, райграсу тощо), уведені в раціон бобово-злакові суміші дають організму кролів потрібні їм протеїни, вітаміни, мінерали. Показово й те, що подібні зелені корми вдвічі скорочують витрати концентрованих кормів. Як зелений корм можна використовувати відходи овоче- та садівництва: морквиння та картоплиння, капустяне листя й качани, яблука-падалицю, листя суниці тощо.
Кролі – травоїдні тварини, і зелені корми є основою їхнього раціону. Однак є трави, котрі кролям згодовувати не можна, бо вони становлять серйозну загрозу здоров’ю та життю тварин. Найнебезпечніші з них такі: болиголов, віх (цикута), собача петрушка, наперстянка, редька дика, чистотіл, живокіст. Усі вони надзвичайно токсичні. Болиголов і собача петрушка згубно впливають на нервову систему кроля. Віх та наперстянка спричиняють важкі розлади серцево-судинної системи. Інтоксикація редькою дикою і чистотілом проявляється здуттям кишечника, кольками, проносами, часто завершуючись смертю (особливо від чистотілу). Живокіст спричиняє порушення в роботі серцево-судинної, дихальної, нервової систем і шлунково-кишкового тракту (кольки, проноси, блювота). Не менш небезпечними є чемериця, молочай, аконіти (борці), конвалія, беладона, дурман: вони впливають так само, як уже описані трави.
Соковиті корми – це коренеплоди, баштанні, силос; цінні високим умістом вуглеводів та вітамінів. Найнеобхідніші з соковитих кормів – червоні сорти моркви і кормовий буряк (крім столового червоного). Як соковиті корми використовують також кабачки, гарбуз, кормовий кавун. Щодо картоплі, то її можна давати сирою, але ліпше вареною – у суміші з комбікормом, шротом, макухою тощо.
Силос – найцінніший корм для кролів, він надолужує брак вітамінів узимку та ранньої весни. Силосують найчастіше кукурудзу, соняшник, лободу, капустяне листя, морквиння, бадилля гороху, віко-вівсяну суміш, всяке різнотрав’я.
Грубі корми – сіно, окремі види соломи, гілковий корм є джерелом клітковини, а також протеїну, вітамінів, мінералів. За цінністю на першому місці – сіно з бобово-злакових трав, що особливо потрібні молодняку та самицям у періоди крільності та лактації. Сіно з лугового й степового різнотрав’я теж чудово підходить за своєю поживною цінністю. З пересушеного сіна роблять трав’яне борошно, яке потім підмішують у м’який корм.
З усіх видів соломи використовують тільки вівсяну/просяну та горохову/сочевичну, решта йде на підстилку. Гілкові корми: верба, осика, акація, липа, клен тощо – містять величезну кількість корисних кролям речовин, у тому числі вітамінів. Заготовляти можна й листя цих дерев, навіть опале восени.
Концентровані корми охоплюють злакові та бобові культури, відходи після переробляння зерново-олійних культур (висівки, макуха, шрот) і комбікорми. Великий вміст протеїну, інших поживних речовин та мало води – ось що визначає цінність цього виду корму. Овес, кукурудза, дубові жолуді, пшеничні висівки (рідко житні), м’ясо-кісткове, рибне борошно, лялечки тутового шовкопряда, незбиране молоко, маслянка, сироватка – ефективність усіх цих кормів висока, але давати їх треба тільки з урахуванням потреб кролів у ті чи інші періоди життя.
Гілковий корм – незамінне джерело надзвичайно потрібних узимку речовин: вітамінів (Е, С), каротину, марганцю, кобальту тощо. Гілки, зібрані навесні
