Повна енциклопедія тваринництва - Юрій Дмитрович Бойчук

Клінічні прояви. Не характерні. У період міграції паразита через печінкову тканину можна спостерігати гострий гепатит. У цей час нерідко трапляється масова загибель поросят внаслідок проривання капсули печінки й внутрішньої кровотечі. Діагноз ставлять посмертно, використовуючи загальноприйняті методи ветеринарно-санітарної експертизи.

Лікування. Не розроблено.

Профілактика. Виключити можливість потрапляння яєць разом із кормом і водою до організму тварин.

Езофагостомоз

Етіологія. Вузликова хвороба, що виникає під час паразитування в товстому відділі кишечника свиней нематод. Джерело збудника хвороби – заражені свині.

Клінічні прояви. У момент заглиблення личинок у товщу слизової оболонки кишечника спостерігають гостре захворювання: профузні проноси з домішкою крові, виснаження, при високій інтенсивності зараження можлива загибель тварин. Для точної постановки діагнозу вирощують у фекаліях личинки і вивчають їхні морфологічні ознаки.

Лікування. Дегельмінтизацію проводять нілвермом, фенбендазолом, ринталом, піперазином адипінатом.

Профілактика. Загальні профілактичні та ветеринарно-санітарні заходи такі самі, як і під час аскаридозу свиней.

Ехінохазмоз

Етіологія. Хвороба, спричинена паразитуванням у тонкому кишечнику свиней та інших тварин трематоди. Гельмінт розвивається за участі проміжних і додаткових хазяїв – прісноводних молюсків і риб.

Клінічні прояви. Спостерігають блювоту, викривлення хребта, переміжну лихоманка, збільшення лімфовузлів. Тварини худнуть і відстають у рості. Фекалії тварин досліджують на наявність яєць ехінохазмусів.

Лікування. Не розроблено.

Профілактика. Не рекомендовано випасати їх на лиманах. Перед згодовуванням риби слід обов’язково перевірити її на наявність личинок ехінохазмусів.

Макраканторінхоз

Етіологія. Хвороба, що виникає під час паразитування в тонкому кишечнику свиней, диких кабанів скреблика. Джерело збудника – уражені скребликом тварини. Свині заражаються, поїдаючи хрущів.

Клінічні прояви. У разі високої інтенсивності інвазії у свиней псується апетит, з’являються агресивність до інших тварин, сильні болі в животі, нервові явища (судоми, поза сидячої собаки), проноси, фекалії з домішками крові. Гинуть свині в результаті прогресивного виснаження або прориву кишечника.

Лікування. Не розроблено.

Профілактика. Основа всіх заходів – припинення контакту тварин із проміжними хазяїнами – хрущами, жужелицями, бронзівками. З профілактичною метою свиней дегельмінтизують перед вигоном на неблагополучні пасовища, через 10–15 днів обробляння повторюють, у січні проводять третю.

Метастронгільоз

Етіологія. Виникає у разі паразитування в просвіті бронхів (задні частки) свиней нематод. Свині заражаються, поїдаючи дощових черв’яків.

Клінічні прояви. За гострого перебігу в поросят до 6-місячного віку вже через 10 днів після зараження реєструють болючий кашель, виділення з носа, утруднене дихання, підвищення температури тіла. Якщо хвороба ускладнюється вторинною інфекцією, то у поросят можливі серозно-катаральний або гнійно-катаральний бронхіти, бронхопневмонія. За високої інтенсивності зараження нерідкими є випадки падежу тварин. У фекаліях виявляють яйця метастронгіл, а під час розтину здохлих або убитих тварин в бронхах виявляють статевозрілих гельмінтів.

Лікування. Восени за 10 днів до переведення свиней у стаціонари й навесні перед переведенням у табори або вигульні дворики проводять дегельмінтизацію тварин: преімагінальну – 2 дні поспіль через 30–35 днів після ймовірного зараження, далі через кожні 30–35 днів протягом пасовищного періоду; лікувальну – 3 дні поспіль.

Профілактика. Протягом пасовищного періоду проводять хіміопрофілактику: щодня з кормом групі свиней дають піперазину адипінат або піперазину сульфат. Загальні профілактичні та ветеринарно-санітарні заходи такі самі, як і під час аскаридозу. Не рекомендовано випасати свиней відразу після дощу. Молодняк поточного року народження утримують ізольовано від дорослих. Підлоги в свинарниках роблять із твердим покриттям.

Оллюляноз

Етіологія. Хвороба свиней, спричинена паразитуванням у шлунку свиней (котів та інших диких котячих) нематод. Розвиток гельмінта відбувається без виходу в зовнішнє середовище. Тварини заражаються від хворих свиней, у яких спостерігають блювоту.

Клінічні прояви. Не характерні. Прижиттєва діагностика не розроблена. Під час розтину у свиней виявляють глибокі патоморфологічні зміни у фундальній частині шлунка з розвитком катарально-геморагічного, катарально-десквамативного, а також хронічного гіпертрофічного виразкового гастриту.

Лікування. Проводять дегельмінтизацію нілвермом, фенбендазолом (панакуром). Нілверм дають свиноматкам дворазово.

Профілактика. Перед злучанням і за місяць до опоросу свиней дегельмінтизують; поросят обробляють через 30 днів після народження і в 2–3-місячному віці. Молодняк завозять тільки з господарств, благополучних щодо оллюлянозу.

Стронгілоїдоз

Етіологія. Хвороба, що виникає при паразитуванні у тонкому кишечнику нематоди. Джерело збудника – хворі свині віком до року.

Клінічні прояви. У поросят спостерігаються проноси, що не піддаються лікуванню. Під час заглиблення та розвитку інвазійних личинок у тварин з’являються гіперемія, висип, розчухи, екзема, надалі анемія, поросята худнуть. Важкий перебіг хвороби може закінчитися падежем тварин.

Лікування. Свиноматок у другій половині вагітності досліджують, заражених за місяць до пологів дегельмінтизують. Поросят у перший місяць життя також обстежують, заражених дегельмінтизують. Для дегельмінтизації використовують панакур (фенбендазол), нілверм, рінтал.

Профілактика. Суворо дотримують ветеринарно-санітарних правил утримання та годування тварин. Приміщення мають бути сухі, влітку їх дезінвазують 1–2 рази на місяць 3–5 %-м розчином карболової кислоти, 5 %-м розчином гідроксиду натрію, 10 %-м розчином хлорного вапна або 2–5 %-м розчином формаліну. Через 2 год предмети і місця, піддані оброблянню, промивають водою. Перед опоросом кінцівки та вим’я свиноматок обробляють 1 %-м розчином кам’яновугільного креоліну.

Фізоцефальоз

Етіологія. Хвороба, спричинена паразитуванням у слизовій оболонці шлунка свиней нематоди. Гельмінти розвиваються за участі проміжних хазяїв – гнойових жуків.

Клінічні прояви. Не специфічні. Спостерігають розлад травної діяльності, виснаження тварин. Діагностують, досліджуючи фекалії на наявність яєць паразита.

Лікування. Ефективних антигельмінтиків поки не знайдено.

Профілактика. У господарствах дегельмінтизацію проводять 3 рази з проміжками в 1 місяць. Суворо дотримують санітарно-ветеринарних правил утримання та годування тварин. Відлучених поросят улітку переводять у табори й тримають окремо від тварин старшого віку.

Xіостронгільоз

Етіологія. Хвороба, спричинена паразитуванням у шлунку свиней нематод. Основне джерело збудника хвороби – свині однорічного віку.

Клінічні прояви. Не специфічні. У свиней спостерігають розлад апетиту, травлення, виснаження. Діагностику проводять, досліджуючи фекалії на знаходження яєць паразитів.

Лікування. Для дегельмінтизації застосовують нілверм груповим методом із кормом.

Профілактика. Заходи такі самі, як і під час фізоцефальозу.

Незаразні хвороби свиней

Шлунково-кишкові захворювання

Виникають здебільшого в разі неправильного годування, згодовування зіпсованого корму, а також потрапляння в корм отруйних рослин. При цьому у тварин можуть виникати гастрити й ентерити.

Виразкова хвороба шлунка

Етіологія. Дефектне ураження слизової оболонки та прилеглих до шлунка тканин. У свиней захворювання спостерігається при тривалому годуванні сухими або дуже подрібненими кормами, при токсикозах, деяких гельмінтозах і нейродистрофіях. Також важливу роль у розвитку хвороби відіграє бактерія кампілобактер.

Клінічні прояви. Значне пригнічення загального стану, анемічність слизових оболонок та шкіри. Рухи тварин обережні, вони усамітнюються, стоять згорбившись, голова опущена, лежать із підтягнутими під живіт кінцівками. Спостерігають симптоми гастритів зі зниженням апетиту, активним схудненням, зміною запорів та проносів. У хворих свиней у ранкові години перед роздаванням корму з’являється блювота, а після вживання перших порцій тварини повискують. Блювотні маси кислого запаху, жовто-зеленого або світло-коричневого кольору іноді з домішкою крові.

Лікування. Свиням необхідно давати дієтичні обволікальні корми, сирі яйця, киселі, слизові відвари, бульйони. Усередину дають вітаміни, а також папаверин, беладону, альмагель, магнію оксид, кальцію карбонат, вісмуту нітрат, ношпу, екстракт алое, солкосерил, метилурацил, ретаболіл, вісмуту субнітрат у слизовому відварі, атропін підшкірно.

Профілактика. Збалансований раціон, лікування інфекційних та інвазійних захворювань.

Гастроентерит

Етіологія. У дорослих свиней поширені гострий або хронічний гастроентерит (запалення слизових оболонок шлунка й кишечника із залученням до процесу всіх шарів стінок органів, що супроводжується порушенням травного процесу та інтоксикацією організму). Поросята також страждають на гастроентерит, і, крім