Напівдоторком - Александра

- Моє теж! Здається, я вас не запрошувала до своєї кімнати. А все інше вас не стосується.

- Чи не дивно, що ти, пташечка зібралася кудись саме після підриву офісу? Може ти щось хочеш нам розповісти?- Почав наступати на мене він.

- Дам, схаменись!!- Шипить збоку Сесіль.

- Знаєш що, дорогий мій? Я втомилась від твоїх витівок: лякаєш, торкаєшся, вриваєшся куди не слідує. Мені осточортіло!! Хочеш знати куди я їду? Додому, подалі від цього божевілля. І тільки спробуй мене звинуватити втому, що я можу зашкодити Сесіль! Майже шість років ми йдемо разом пліч о пліч, а про тебе я дізналася буквально неділю тому. А знаєш що найцікавіше? До того, як ти об'явився все було прекрасно, ніяких проблем і нервів. То задай собі питання, хто з нас несе для Сес більшу загрозу?

В кімнаті знову запанувала тиша, яку вже ніхто не насмілився порушити. На обличча Даміана взагалі було страшно дивитися. Здається, я занадто глибоко копнула і залізла туди, куди було не варто. Чоловік мовчки розвернувся і вийшов з кімнати, згодом прозвучало лязгання вхідних дверей.

- Ніколи його таким не бачила.- Вражено промовила Сес.

- Можливо це було жорстко, але він дійсно перейшов всі межі.

- Я розумію, люба. То ти дійсно повертаєшся додому?

- Не на завжди, звичайно. Але так, я їду в Україну.