Кров на твоїх руках - Мара Найт

Вечір видався затишним, але атмосфера за столом була напружена від запитань, що поступали від батьків. На великому обідньому столі було так багато страв: індичка з гарніром, овочі, салати, хліб — все це заповнювало простір і створювало атмосферу домашнього тепла. Але в той же час, Роуз відчувала, як її розум продовжує кружляти навколо подій, що сталися цього дня.

Батьки запитали Емілію, де вона побувала, адже вона працює стюардесою, і Емілія з радістю почала розповідати про свої останні рейси, про цікаві моменти з роботи, про людей, яких вона зустрічала.

— А ти як, Роуз, як в університеті? — запитала мама, підливши їй більше соусу до тарілки.

Роуз пожувала індичку, задумавшись на хвилину, а потім відповіла:

— Мене прийняли в розслідування. Це частина практики, — сказала вона, не піднімаючи очей від тарілки.

— Що? Тебе підпускають до тіл? — здивувалася Емілія, нахилившись вперед, її очі зацікавлено засяяли.

— Звичайно підпускають, — відповіла Роуз, трохи ховаючи емоції за спокоєм.

Емілія не вгамовувалась:

— І скільки ти вже їх бачила?

Роуз стиснула губи і поглянула на сестру, яка сиділа навпроти, і швидко знизала плечима.

— Емілія, давай без таких питань за столом, — сказала вона з посмішкою, намагаючись змінити тему.

Але тут у батька випадково випала вилка з руки, і вона дзвінко впала на підлогу, привертаючи увагу до себе.

Всі замовкли, і мама швидко підняла вилку, а батько з посмішкою подивився на Роуз:

— Справді, що це за розслідування? — запитав він, помітивши її втому в голосі. — Чи не надто важке це для тебе?

Роуз на мить заціпеніла, а потім відповіла, посміхаючись:

— Все добре, тато, не хвилюйтеся, це лише практика.

Вечеря продовжилась, але Роуз відчувала, що її думки вже далеко від цього мирного моменту. Вона повернулася до їжі, намагаючись заспокоїтися, але навіть у колі родини її розум не відпускав ту справу, що лише починала розвиватися.

Емілія, сидячи поруч з мамою, почала сміючись розповідати про інцидент між батьком та містером Картнером. Вона описала, як тато, побачивши Роуз з викладачем, спочатку подумав, що це щось більше, ніж просто викладацькі відносини, і це викликало сміх у її голосі. Мама не змогла втриматися від сміху, і навіть тато, який зазвичай був серйозним, посміхнувся, розуміючи, що це все непорозуміння.


Роуз лише посміхнулася і знизала плечима, намагаючись не замислюватися над цією ситуацією. Ситуація була дійсно незручною, але вона була впевнена, що її тато не мав наміру зробити щось погане.

Вечір пройшов спокійно, після усіх веселих розмов і безтурботних моментів з родиною, Роуз відчула, що настав час трохи відпочити. Вона встала з-за столу, подякувала батькам за чудову вечерю, і пішла наверх до своєї кімнати.

Закривши двері за собою, вона сіла на ліжко і глибоко зітхнула. Роуз знову потрапила в свої думки, і хоч вона прагнула забути про всі неприємні ситуації, що сталися за день, її розум не давав їй спокою. Тіло, розслідування, таємниці — все це не відпускало її, як важка тінь.

Вона вирішила, що потрібно хоч на хвилину забути про це, тому ввімкнула улюблену музику і почала розслаблятися, намагаючись звільнити голову від зайвих думок.