Убивства за абеткою - Агата Крісті
Тепер вам треба було підшукати дві жертви, чиї імена починаються відповідно з літер «А» і «В», які живуть у місцях, що теж починаються з цих літер. Ви натрапили на Андовер як доволі зручне місце, й попередня розвідка скерувала вас обрати магазин місіс Ашер місцем першого злочину. Її ім’я було чітко написане над дверима, і, дослідивши, ви виявили, що вона зазвичай сама в крамниці. Її вбивство потребувало нахабства, відваги й достатньої удачі.
Для літери «В» ви повинні були змінити тактику. Самотні жінки в магазинах імовірно були попереджені. Мені слід уявити собі, що ви відвідували кілька кафе й магазинів чаю, сміючись і жартуючи з дівчатами, й вишуковували, чиє ім’я починалося з потрібної вам літери. І в Бетті Барнард ви знайшли саме той тип дівчини, якого шукали. Ви погуляли з нею раз чи двічі, пояснюючи їй, що ви одружений чоловік і що через це прогулянки мусять відбуватись у дещо таємний спосіб.
Потім ваші попередні плани були завершені й ви взялися до роботи! Відправили Кастові список Андовера, направляючи його туди в певну дату, й надіслали першого листа Абеткаря мені.
У призначений день ви поїхали в Андовер і вбили місіс Ашер – нічого не трапилося, що могло б зруйнувати ваші плани.
Убивство №1 було успішно здійснене.
Для другого вбивства ви дотрималися запобіжних заходів, скоївши його насправді за день до того. Я впевнений, що Бетті Барнард була вбита задовго до опівночі 24 липня.
Тепер ми переходимо до вбивства № 3 – фактично, з вашого погляду, справжнього вбивства.
І тут повністю заслужена похвала Гастінґсу, який зробив просте й очевидне зауваження, на яке ніхто не звернув уваги.
Він зауважив, що третій лист затримався навмисне!
І мав рацію!
У цьому єдиному простому факті лежить відповідь на запитання, яке бентежило мене так довго. Чому листи адресувалися спершу Еркюлю Пуаро, приватному детективу, а не поліції?
Помилково я уявляв собі якусь особисту причину. Зовсім ні! Листи були надіслані мені, тому що суть вашого плану полягала в тому, щоб один із них був неправильно адресований і затримався, – але ви не можете влаштувати так, щоб затримався лист, адресований у Департамент кримінального розслідування Скотленд-Ярду! Для цього необхідно мати приватну адресу. Ви обрали мене як добре знану людину, яка, без сумніву, занесе листи в поліцію, – і також своїм доволі обмеженим розумом раділи з того, що взяли гору над іноземцем.
Ви адресували свій конверт дуже розумно: Вайтгевен – Вайтгорс – цілком природна помилка. Лише Гастінґс досить проникливий, щоб ігнорувати тонкощі та йти просто до очевидного.
Звісно, малося на увазі, що лист затримається! Поліція стане на слід, лише коли вбивство уже буде скоєне. Нічна прогулянка вашого брата забезпечила вам можливість. І страх перед Абеткарем виявився таким великим, що нікому не спала на думку можливість вашої провини.
Після смерті брата, звісно, ваша мета була здійснена. Ви більше не бажали вбивати. З іншого боку, якщо вбивства зупиняться без причини, комусь може прийти на думку натяк на правду.
Ваш цап-відбувайло, містер Каст, так успішно зжився зі своєю роллю «невидимки» – тому що чоловік він непоказний, – що досі ніхто не помітив, що одну й ту саму особу бачили на місці трьох убивств! На ваше роздратування, навіть його візит у Комсайд не було помічено. Об’єкт геть вивітрився з голови міс Ґрей.
Завжди сміливий, ви вирішили, що має статися ще одне вбивство, але цього разу слід повинен бути добре помітним.
Місцем подій ви обрали Донкастер.
Ваш план був дуже простий. Цілком природно, що ви самі будете на сцені. Містера Каста відішле в Донкастер фірма. Ваш план полягав у тому, щоб іти за ним і покластися на випадок. І все вдалось. Містер Каст пішов у кіно. Це було надзвичайно просто. Ви сиділи за декілька місць від нього. Коли він піднявся, щоб вийти, ви зробили те ж саме. Вдали, що зашпортнулися, нахилились і закололи чоловіка, який дрімав у передньому ряду, підклали довідник «АВС» йому на коліна, а відтак зуміли зіштовхнутися з містером Кастом у дверях, витерши об його рукав ніж і засунувши його Касту в кишеню.
Ви й не прагнули обрати жертву, чиє ім’я починається з «Д». Будь-хто годився! Ви гадали – і цілком слушно, – що це вважатиметься помилкою. Там недалеко серед глядачів, без сумніву, буде хтось, чиє ім’я починається з «Д». Вважатимуть, що він мав би бути жертвою.
А тепер, мої друзі, розгляньмо справу з погляду фальшивого Абеткаря – містера Каста.
Злочин в Андовері нічого для нього не означає. Він шокований і здивований злочином у Бексгіллі – адже він сам був там приблизно в той час! Тоді стається злочин у Чарстоні й галас у газетах. Абетковий злочин в Андовері, коли він був там, абетковий злочин у Бексгіллі, а тепер ще один поблизу… Три злочини – і він був на місці кожного з них. Люди, які страждають від епілепсії, часто мають прогалини в пам’яті… А Каст, як відомо, нервовий, він дуже невротична людина й надзвичайно піддавався впливу.
Тоді він отримує наказ поїхати в Донкастер.
Донкастер! І наступний абетковий злочин повинен бути в Донкастері. Він, певно, відчував, що це доля. У нього здають нерви, йому здається, що господиня підозріло на нього дивиться, і він каже їй, що їде в Челтнем.
А насправді їде в Донкастер, тому що це його обов’язок. Пополудні він іде в кіно. Можливо, дрімає хвилину-другу.
Уявіть його відчуття, коли, повернувшись у готель, він виявляє, що на рукаві його пальта кров і в кишені закривавлений ніж. Усі його невиразні передчуття сприймаються як незаперечні факти.
Він – він сам – є вбивця!
