Убивства за абеткою - Агата Крісті
– Заради Бога, Томпсоне, не говоріть так вільно про наступний злочин, – роздратовано промовив сер Лайонел. – Ми робитимемо все можливе, щоб запобігти черговому злочину.
Доктор Томпсон не протестував і гучно висякався. «Робіть як знаєте, – здавалося, дав зрозуміти він. – Якщо ви не сприймаєте факти…»
Помічник комісара звернувся до Пуаро.
– Я бачу, до чого ви ведете, але мені ще не все зрозуміло.
– Я питаю себе, – сказав Пуаро, – що відбувається в думках убивці. Він убиває, зважаючи на літери, pour le sport31, для власної розваги. Чи це справді так? І якщо це правда, за яким принципом він обирає жертв, окрім простої абетки? Якби він убивав лише для власної розваги, то не волів би розголосу, бо в такому разі міг би вбивати безкарно. Проте ні, він прагне – гадаю, з цим усі погодяться, – сколихнути інтерес громадськості, заявити про себе. То яких утисків він зазнав, що призвело до вибору цих двох жертв? І ще таке припущення: чи його мотивом може бути особиста ненависть до мене, Еркюля Пуаро? Чи кидає він мені публічний виклик тому, що, сам цього не відаючи, я колись завдав йому поразки? Чи його лють не є особистою, а спрямована проти іноземця? І якщо це так, то, знову ж, що до цього призвело? Яку рану він отримав від рук іноземця?
– Усі ці запитання спонукають до роздумів, – мовив доктор Томпсон.
Інспектор Кром прокашлявся.
– Невже? І поки що, можливо, залишаються без відповіді.
– Попри все, друже, – мовив Пуаро, дивлячись просто на нього, – саме там, у тих запитаннях, ховається рішення. Якщо знайдемо точну причину, неймовірну, напевно, для нас, але логічну для нього, чому цей божевільний чинить злочини, тоді нам стане відомо, можливо, хто може стати наступною жертвою.
Кром похитав головою.
– Він обирає їх безпричинно – така моя думка.
– Великодушний вбивця, – промовив Пуаро.
– Що ви сказали?
– Я сказав – великодушний вбивця! Франца Ашера арештували б за вбивство своєї дружини, Дональда Фрейзера арештували б за вбивство Бетті Барнард, якби не попереджувальні листи Абеткаря. Може, він такий м’якосердий, що не спроможний витримати того, що інші постраждають за те, чого не коїли?
– Мені відомі й дивніші випадки, – сказав доктор Томпсон. – Я знав чоловіків, що вбивали по півдюжини людей, але мучилися через те, що одна жертва не померла одразу і їй було боляче. Як би там не було, я не думаю, що це є резоном для нашого хлопця. Він бере відповідальність за ці злочини заради власної слави й популярності. Це пояснення найбільш влучне.
– Ми так і не прийшли до жодного рішення щодо оприлюднення цієї справи, – сказав помічник комісара.
– Якщо дозволите мені запропонувати, сер, – мовив Кром. – Чому б нам не зачекати отримання наступного листа? Оприлюдните тоді… екстрені випуски й тому подібне. Це створить трохи паніки в тому місті, яке буде названо, проте застереже всіх людей, чиє ім’я починається на «С», хоча й Абеткаря заохотить. Він зробить усе, щоб добитись успіху. І тоді ми його спіймаємо.
Як мало ми знали тоді про те, що нам готувало майбутнє.
Розділ чотирнадцятий
Третій лист
Я добре пам’ятаю, як прийшов третій лист Абеткаря. Маю сказати, що було вжито всіх попереджувальних заходів для того, щоб не було ніяких зайвих затримок, коли Абеткар відновить свою діяльність. За будинком був закріплений молодий сержант із Скотленд-Ярду, тож, якщо Пуаро й мене не було вдома, його обов’язком було відкривати всю доставлену кореспонденцію та підтримувати зв’язок зі штабом, не гаючи часу.
Із днями, що минали один за одним, у всіх нас зростало напруження. Поведінка інспектора Крома ставала все більш самовпевненою і зверхньою, паралельно з тим, як одна за одною зачіпки, на які він покладав найбільші надії, не давали результату. Поверхневі описи чоловіків, яких, за показами, бачили з Бетті Барнард, нічим не допомогли. Або про різноманітні автомобілі, які помітили в межах Бексгілла та Кудена, відзвітували, або їх неможливо було простежити. Розслідування купівлі залізничних довідників «АВС» спричинило незручності та проблеми для багатьох невинних людей.
Що ж до нас, то щоразу, коли лунало знайоме «стук-стук» поштаря у двері, серця наші гупали швидше від передчуття. Зрештою, так відбувалося зі мною, і, хоча важко в це повірити, проте певен, що такі само відчуття переживав і Пуаро.
Я впевнений, його глибоко стурбувала ця справа. Він відмовився залишати Лондон, виявивши бажання бути на місці в разі надзвичайної ситуації. У ці напружені дні навіть його вуса, не доглянуті своїм власником, обвисли.
Третій лист Абеткаря надійшов у п’ятницю. Вечірню пошту доставили о десятій.
Коли ми почули знайомі кроки й різке «стук-стук», я підвівся й підійшов до скриньки. Пам’ятаю, там було чотири чи п’ять листів. Останній, на який я глянув, був заадресований друкованими літерами.
– Пуаро, – крикнув я… І мій голос затих.
– Він прийшов? Відкривайте його, Гастінґсе. Хутчіш. Кожна мить дорога. Нам потрібно все спланувати.
Я розірвав конверт (цього разу Пуаро не скаржився на мою неохайність) і витяг друкований аркуш.
– Читайте, – сказав Пуаро.
Я прочитав уголос:
Бідолашний містере Пуаро!
Не так добре ви вправляєтесь із цими маленькими кримінальними справами, як гадали, еге ж? Можливо, ваш час минув? Гляньмо, чи вдасться вам упоратися краще цього разу. Адже цього разу все просто. Чарстон 32 , тридцятого. Спробуйте щось із
