Диригент - Долорес Редондо

— Залюбки. Ви знайшли цю машину?

Марі-Франс провадила далі, не відповівши на її запитання:

— У вашій заяві вказано, що свідками інциденту стали ще двоє осіб, не рахуючи вас.

— Так, ми були з друзями, коли це трапилося.

— Чи можливо поговорити і з ними також? Скажімо, завтра об одинадцятій ранку? Не заперечуєте, якщо ми всі зберемося у вас вдома? Дівчинка буде в школі, правда?

Вони домовилися про зустріч.

Жінка відступила вбік, пропускаючи їх уперед. Аж раптом назустріч інспекторам вискочив бордер-колі й вишкірив зуби.

— Не ворушіться. Це Іпар. Він просто виконує свою роботу. Зараз заспокоїться.

Так і сталося. Минуло кілька секунд, і собака відійшов до дверей. Усередині було тепло, пахло дровами. Марі-Франс не без заздрості звернула увагу на два клаптикові крісла, що стояли перед каміном, де яскраво палахкотів вогонь. Біля столу вона побачила двох людей, які чекали на них. Приблизно того ж віку, що й Енґрасі. Жінка Хосепі — маленька, енергійна, коротко стрижена. Чоловік Ігнасіо — високий, жилавий, сильний, із суворим і недовірливим обличчям.

— Ви знайшли машину? Тому прийшли сюди? — нетерпляче спитала Хосепі.

Інспекторка зробила невизначений жест — щось середнє між ствердним кивком і знизуванням плечима. Гладке волосся, розділене на боковий проділ, розметалося по плечах.

— Насамперед ми з інспектором Беланже воліли би вислухати вашу версію подій. Сеньйоре Альдекоа, здається, ви бачили все краще за інших, — мовила вона, дивлячись на Ігнасіо.

— Я багато думав, — відказав чоловік, підтвердивши перше враження Рено. — Пригадав кожну деталь, намагаючись відтворити всю картину. І зараз я певен, що та машина двічі проїхала вулицею Сантьяго — вгору і вниз, — перш ніж загальмувати. Я вирішив, що заблукалий французький турист шукав кордон.

— Що сталося, коли автомобіль зупинився?

— Вони їхали в напрямку Франції. Я чекав, що людина, яка сиділа поряд із водієм, опустить віконце й запитає, чи не збилися вони з дороги. Натомість відчинилися задні дверцята. Хтось звернувся до дівчинки, яка гралася на узбіччі. Голосу я не розчув. Хоча відчинені дверцята обмежували видимість, я роздивився білу пишну блузу, схожу на мереживну, і жіночу руку. Вона жестом звала дівчинку. Амая зазвичай поводиться обережно, але така наполегливість змусила її підійти ближче. Тоді я гучно закричав, і вона різко зупинилася. Все відбувалося дуже швидко. Я кинувся до машини, а незнайомка висунула ногу з салону і схопила Амаю за руку. Я підбіг до неї і вирвав дівчинку з її пазурів. Погляньте. — Він кивнув у бік пальта, розстеленого на столі. На рукаві було видно глибоку борозну. — Подряпини на руці Амаї досі не зажили. Потім жінка залізла назад, і вони втекли.

— Ви добре її розгледіли? — запитала інспекторка.

— Так, хоча волів би нічого не бачити. — В його пам’яті спливла невитравна хижа посмішка. — Я залишив описання у відділку Цивільної гвардії.

— Так, ми маємо цей документ, і нашу увагу привернуло... — Беланже збирався викласти одну зі своїх версій, проте його перебила дружина Ігнасіо, якій кортіло швидше почути відповідь:

— І все ж таки. Ви знайшли машину чи ні?

Інспектор важко зітхнув.

— Вказаний вами номер належить автомобілю, вкраденому у Бордо за два дні до нападу. Так само зловмисники діяли і в попередніх випадках. Попервах поліція не помічала нічого підозрілого, оскільки вони завжди змінювали одну цифру — мабуть, прагнули замаскуватися. Відомості про вкрадені машини негайно передаються до антитерористичного центру, але цього разу нас надзвичайно здивував спосіб, у який було здійснено спробу викрадення.

Приголомшена, Енґрасі піднесла долоню до рота.

— Отже, вони справді намагалися викрасти її? Сумнівів немає?

Рено кивнула.

— Так, ми певні, тому що оповідь сеньйора Альдекоа повністю збігається з інформацією, наданою іншими свідками, які бачили викрадення чотирьох неповнолітніх дівчаток, що мали місце за останні п’ять років.

— Як таке можливо? Чотири дівчинки! Ми нічого не чули про це, — здивувався Ігнасіо.

Інспектор Беланже розклав на столі портрети чотирьох дівчаток із білявим волоссям. Усі вони були зовні подібні між собою і дещо схожі на Амаю. Їх обрали невипадково.

— Три дівчинки зникли у різних регіонах Франції, а четверта — у Бельгії.

— І що з ними трапилося? Будь ласка, скажіть, що їх знайшли! — попросила засмучена Енґрасі.

Інспекторка Рено міцно стиснула губи, внаслідок чого довкола її рота утворилися зморшки, що видавали багаторічну звичку курити.

— На жаль, ні, — відповіла вона.

— Хто ж міг вчинити таке? Хто їх викрадає? Хто ця жінка? — спитала Енґрасі.

— Ми вважаємо, що вона має змовників; очевидно, що їй має допомагати щонайменше одна особа — водій. На нашу думку, цим займається ціла група.

Дружина Альдекоа подивилася їм у вічі.

— Чому ця група цікавиться дівчатками? Якось дивно. Значно легше уявити жінку, яка не здійснила своєї мрії стати матір’ю і з’їхала з глузду чи щось таке, — припустила Хосепі.

Скориставшись нагодою, у розмову втрутився Людовік:

— Ми не виключаємо, що це злочинна організація. Їхня мета нам невідома. Ймовірно, що вони торгують людьми або співпрацюють із сектами.

— Із сектами? — перепитав ошелешений Ігнасіо.

— Нас насторожує вибір дівчаток цієї вікової категорії, а також чутки про появу підозрілих угруповань у різних регіонах Франції. На перший погляд вони видаються неагресивними, але їхню діяльність іноді пов’язують із ритуальними практиками, жертвоприношенням тварин...

— Сатаністи? — уточнив Ігнасіо.

— Гм-м. навряд, — мовив Людовік. — Скидається на старовинну магію, поклоніння невідомим надприродним силам. За наших часів вони можуть захоплюватися чим завгодно: від інопланетян до демонів.

Енґрасі зацікавлено глипнула на нього.

— Гадаєте, ця секта може знаходитися у нашій місцевості?

— Ми ще не знаємо, чи йдеться про секту, — поспішила уточнити інспекторка Рено, спопеливши поглядом свого заступника.

— Цілком можливо, — повів далі той, ніби не почувши слів начальниці. — З давніх-давен цей регіон по обидва боки Піренеїв вважався зачарованим. Суґаррамурді, чаклунство, суди Інквізиції.

— І що ж ви робитимете? Тутешня Цивільна гвардія навіть і не думає розглядати нашу заяву, — сказала Енґрасі.

— Звичайно, ми триматимемо вас у курсі. Дуже просимо посилити догляд за дівчинкою. В усіх випадках нападники хапали дівчаток на хіднику, біля дороги. Хоча ми сумніваємося, що вони повернуться.

Ігнасіо хитнув головою, виражаючи незгоду. Ці двоє не мали уявлення про те, що він