Хрещений батько - Маріо Пьюзо
– Ваш голос звучить так, ніби ви застудилися, – звернувся Джуліс до Джоні Фонтане.
– Просто перевтома, – ввічливо відповів Фонтане. – Вчора ввечері я спробував заспівати. Знаєте, схоже, я ніяк не можу змиритися з тим, що мій голос змінився, постарів. – Він усміхнувся до Джуліса, мовляв, що вже тут поробиш, чорти б його взяли.
– А ви не пробували проконсультуватись у лікаря? – ніби між іншим запитав Джуліс. – Можливо, це щось поправне.
Тепер Фонтане вже не був такий лагідний. Він зміряв Джуліса холодним довгим поглядом.
– Це найперша річ, яку я зробив майже два роки тому. Консультувався у кращих спеціалістів. У мого особистого лікаря, який, здається, є найкращим фахівцем на всю Каліфорнію. Вони порадили мені добряче відпочити. Нічого смертельного, просто старію. А з віком у людини голос міняється.
З цими словами Фонтане цілком зігнорував лікаря, зосередивши всю свою увагу на Люсі, котру зачаровував, як уже звик зачаровувати всіх жінок. Джуліс і надалі дослухався до його голосу. Напевне ж, на його голосових зв’язках мають бути нарости. Але чому ж тоді оті задрипані спеціалісти не помітили їх? А може, вони злоякісні чи не піддаються оперуванню? Але ж в такому разі є інші засоби.
– А коли спеціаліст обстежував вас востаннє? – перебив Джуліс чарівливого Фонтане.
Фонтане вочевидь був роздратований, але заради Люсі намагався відповідати ввічливо.
– Десь півтора року тому, – відказав він.
– А ваш особистий лікар обстежує вас час від часу?
– Атож, обстежує, – відповів роздратовано Джоні Фонтане. – Прискає кодеїном і обстежує. Він сказав мені, що мій голос з літами сідає через усе випите, викурене тощо. Чи, може, ви розумієтеся краще за нього?
– А як його на прізвище? – запитав Джуліс.
Фонтане вимовив із ледь відчутною хвальковитою ноткою в голосі:
– Таккер, доктор Джеймс Таккер. Якої ви думки про нього?
Прізвище було знайоме, пов’язане з відомими кінозірками, жінкою, а також із дорогим сільським курортним закладом.
– Він одягається за останньою модою, – глузливо відказав Джуліс.
Тепер уже Фонтане занесло.
– Ви гадаєте, що ви ліпший за нього спеціаліст?
Джуліс засміявся.
– А хто кращий співак – ви чи Кармен Ломбардо? – запитав він і здивувався, побачивши, як Ніно Валенті зайшовся реготом, він аж гепав головою об спинку крісла. Жарт не був аж такий смішний. Та коли на хвилях його жереб’ячого реготу до Джуліса дістався запах віскі, лікар збагнув, що навіть о цій ранній порі містер Валенті, чи як там у біса його звати, був під мухою.
Фонтане посміхнувся до свого друга.
– Слухай, ти ж повинен сміятися не з його, а з моїх жартів.
Тим часом Люсі випростала руку і притягнула Джуліса до краю свого ліжка.
– Це він лише скидається на босяка, а насправді він чудовий хірург, – пояснила Люсі їм. – І коли він каже, що він кращий за доктора Таккера, значить, так і є. Ти, Джоні, слухай його слова.
Увійшла медсестра і попросила їх звільнити приміщення, бо лікареві знадобилося доглянути хвору саму. Джуліс з цікавістю стежив, як Люсі відверталася, коли прощалась із Джоні Фонтане і Ніно Валенті, підставляючи їм щоку, а не губи для поцілунків, проте, здається, вони були готові до цього. Вона дозволила Джулісу поцілувати себе в уста і прошепотіла: «Приходь сьогодні після обіду, добре?» Він кивнув на знак згоди.
Уже в коридорі Валенті запитав у нього:
– З приводу чого була операція? Щось серйозне?
Джуліс заперечно схитнув головою.
– Просто незначний жіночий ремонт. Звичайнісінька річ, повірте мені. Мене це обходить більше, ніж вас, бо я сподіваюсь одружитися на ній.
Вони оцінююче зважили його поглядом, отож Джуліс запитав:
– А звідки ви довідалися, що вона в лікарні?
– Нам подзвонив Фредді й попросив відвідати її, – відповів Фонтане. – Ми виросли разом. Люсі була дружкою на весіллі у сестри Фредді Корлеоне.
– А-а, – озвався Джуліс. Він не став розкривати їм, що знає історію Люсі, можливо, не став через те, що всі вони ретельно оберігали Люсі та її роман із Сонні. Йдучи коридором, Джуліс сказав Фонтане:
– Я тут привілейований лікар-практик, чому б вам не дозволити мені подивитися ваше горло?
Фонтане заперечно схитнув головою:
– Я поспішаю.
Ніно Валенті докинув:
– Ця горлянка коштує мільйон доларів, він не може дозволити собі, щоб усякі там дешеві лікарі заглядали в неї. – Джуліс бачив, що Валенті дружньо посміхається йому, стаючи в цій справі на його бік.
Джуліс озвався підбадьорливо:
– А я не дешевий лікар. Я був найталановитішим молодим хірургом на східному узбережжі, аж поки мене спіймали на абортах.
Як він і сподівався, ця заява змусила їх поставитися до нього серйозно. Визнавши злочин, він вселив віру у свої зазіхання на велику компетентність. Першим обізвався Валенті:
– Якщо Джоні і не знайде для вас застосування, то у мене є дівчина, я б хотів, щоб ви її обстежили, правда, не в горлянці.
Фонтане запитав, нервуючи:
– Скільки часу це забере?
– Десять хвилин, – відказав Джуліс. Це була брехня, але Джуліс вірив у брехню. Правда не уживається з медициною, хіба що у критичних випадках, і то не завжди.
– О’кей, – погодився Фонтане. Від хвилювання його голос захрипнув і сів ще більше.
Джуліс тут же, в лікарні, прикликав медсестру і домовився про консультаційний кабінет. У ньому не було всього, що він потребував, але необхідний мінімум знайшовся. Не минуло й десяти хвилин, як Джуліс встановив, що на голосових зв’язках утворився наріст, та й по всьому. Таккер, цей сучий син, бездарний партач і шахрай голлівудський, теж міг би це встановити. Господи, а може, він і диплома не мав. Якщо мав, то його треба було б негайно забрати. Джуліс не зважав більше на двох чоловіків. Він попросив по внутрішньому телефону лікарні, щоб підійшов ларинголог. Потім повернувся до Ніно Валенті:
– Гадаю, що вам доведеться дуже довго чекати. Отож, вам краще піти.
Фонтане вирячився на нього, не вірячи своїм вухам:
– Ах ти ж сучий син, ти гадаєш, що ти затримаєш мене тут? Чи ти собі думаєш, що можеш порядкувати моїм горлом як госпітальною помийницею?
Джуліс виклав йому все як на духу, не криючись і відчуваючи більше задоволення, ніж міг собі уявити.
– Можете діяти, як вам заманеться, – сказав Джуліс. – У вашій горлянці на голосових зв’язках утворився наріст. Якщо ви залишитеся тут на кілька годин, ми дамо собі
