Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар
- Років тридцять тому на другому місяці Зінбара. - вимовив Шо.
- Це коли нас кинули на союз аварських картелів-роботорговців? Ні, тоді було не так, як сьогодні. Ви чомусь забуваєте революцію на Рішані. - вимовив Парвіс.
- Але ж ми там усього один день працювали. Прилетіли, висадилися, взяли штурмом державний бункер і полетіли... - вимовив Рік... - Та й не було там так гаряче.
- Ага, і тому нам знадобилося лікування в капсулах. - вимовив Парвіс.- У мене скафандр у шести місцях наскрізь пробили тоді.
- Ха, слабак, у мене було вісім дірок.- усміхнувся Іріт.
- А в мене серце пробили тоді.- промовив Наур, який мовчав до цього,- Ви мене ще винесли на руках.
- Хм, але ж точно, тоді на Рішані нам дісталося. І іграшок у нас собою не було. - вимовив Рік.
- А я пропонував їх узяти з собою. Але ні, навіщо? Що вони нам зроблять? - перекривив Ріка Ван.
- Ох, моя голова, моя голівонька,- почули всі голос Декса,- Щоб я ще хоч раз поліз у свідомість до королеви архів.
- Ти як, Дексе? - запитав Рік у сполота.
- Погано, але могло бути ще гірше. Спрацював відсікач і вирвав мене з її свідомості. Інакше, боюся, здох би. Ця сучка спеціально впустила мене, збираючись зжерти мій розум і посилитися самій особисто.- виголосив Декс.
- Вдалося хоч щось з'ясувати? - запитали хлопці у сполота.
- Так, і новина ця вам не сподобається.- промовив Декс.- це не якийсь дикий вулик. Архі і зіурги об'єдналися, у них єдина імперія і ця атака не спонтанна. Вони понад сім десятків років готували вторгнення. Королева багато не знала, бо ніхто не спромігся з молодшою поділитися важливою інформацією, тож у неї була інформація лише про вторгнення в нашу систему. І так, один гігантський вулик, два середніх і п'ять малих. Усі вони прибули наступного дня після початку вторгнення. Зіургі до того моменту мали придушити наші сили повністю. Не вдалося. Вони не розраховували на те, що в мого флоту супроводу кораблі десятого покоління. Мінус тридцять шість середніх носіїв і більше сотні малих носіїв зіургів. Майже третина флоту вторгнення знищена була спільними силами вашого флоту і моєї охорони. Два малих вулики знищено, ще один зазнав серйозних пошкоджень. Це якраз той, на який ми проникли. На жаль, на цьому всі успіхи нашого флоту закінчилися.
- Ну і лайно виходить,- промовив Рік,- Що будемо робити?
- Самі ми з флотом нічого зробити не зможемо. Але ось із тими, хто на планеті, є в мене ідейка. Нам треба дістатися до формера і внести зміни до налаштувань довкілля планети, увімкнувши смертельні віруси для організмів архів і зіургів.- промовив Декс.
- Дексе, тобі відшибло всі мізки? - запитав Адламс, який прийшов до тями.
- У тебе є краща ідея? Якщо планета для них стане непридатною, то заберуться звідси.
- Або знищать планету цілком.- вимовив Адламс.
- Та навіть якщо так, це краще, ніж нічого. І там є евакуатори.- сказав Декс.
- Тобто ти пропонуєш запустити формер і змитися, використовуючи евакуатор? - запитав Адламс у нього, - Я був кращої про тебе думки.
- Ще раз повторюю, маєте кращі ідеї - пропонуйте, - промовив Декс, - А поки мене не чіпайте, мені треба навести лад у голові.
- Адламс, це непогана ідея,- виголосив Рік.- Я не про евакуатор, а про формер.
- Добре, але там сіло кілька середніх носіїв. Малий же показував карту вам.- сказав Адламс. - Як ми туди прорвемося? Туди треба йти цілою армією.
- А я знаю, де можна роздобути таку армію,- виголосив Парвіс.- Дроїди.
- І де ми візьмемо десяток тисяч дроїдів? - запитав Рік.
- На заводі, - виголосив Парвіс, - На вимогу екологічної комісії завод побудували побудували в затоці Малів. Там же розташували в'язницю "Досіди", ув'язнені працюють на заводі.
- Це та сама, нібито секретна в'язниця? - уточнив Адламс у Парвіса.
- Саме,- відповів той.- Там ще через зайву потужність температура піднялася сильно.
- Варіант. - вимовив Адламс.- Завод універсальний чи спеціалізований?
- Без поняття, але я знаю, що поліцейські дроїди в містах вироблені там.- виголосив Парвіс.
- Але спершу нам однаково треба повернутися на базу і підлікуватися. Та й пішки туди надто довго добиратися.- промовив Адламс. Було зрозуміло, що внутрішньо він уже ухвалив рішення, і тепер у голові складав план.
- Це вірно,- погодилися всі.
За хвилин двадцять Декс вийшов із медитації і загін продовжив шлях. Їм до світанку необхідно було подолати ще сорок кілометрів, а залишилося всього дві з половиною години.
Терн же думав, у що він вплутався. Його лякало те, як хлопці прийняли рішення за всю планету, він просто вчорашній випускник училища, а вже відповідає ледь не за життя всієї планети. Це було занадто для нього, він не розумів, чому це все з ним відбувається.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно