Повернути себе. Том 1 - Олександр Шаравар
Але поки що було безпечніше саме на борту вулика, тому що тут зараз архі були дезорієнтовані і тут немає зіургів. Тому, щойно зв'язок встановився, Рік наказав усім відступити всередину вулика.
- Що будемо робити далі? - запитав Терн у Ріка.
- Треба дочекатися, коли Декс прийде до тями. - виголосив Рік.- Без нього нам звідси не вибратися.
- Та й із ним - не факт,- промовив Ван,- Дивись, що дрони показують.- до цього моменту поруч зі входом у вулик сіло кілька десантних ботів-зіургів. З одного з них вийшов зіург, який був вищим за решту разів у півтора.
- Таурскен, матір вашу, - вилаявся Рік, - Це не псіон архів, хоч силою володіє схожою, цей виродок розумний, хитрожопий виродок.
- Дивись, у нього на поясі висять,- промовив Ван і всі побачили, що на поясі таурскена висять кілька генераторів індивідуального щита.
- Розумна тварюка,- вимовив Рік.
- У нас є один заряд кракса,- промовив Парвіс.
- Він лише один, промахнемося - залишимося беззбройними проти нього, - промовив Рік.
- І що з цього? Є заряд, промахнемося, так промахнемося,- сказав Ван.
- Шо, стріляти будеш ти,- промовив Парвіс і дав тому невеличку коробочку, яку Шо під'єднав до свого блоку генерації плазми на одному з плазмометів обладунку.
- Який коефіцієнт? - запитав Шо.
- Сорок до одного,- промовив Парвіс.- Вибив на складі останній. Решта - максимум двадцятки.
- Що за кракс? - запитав Терн у Ріка.
- Секретна добавка до плазми. Як саме працює, не знаю. Конкретно ця збільшує температуру плазми в сорок разів. Це дуже хороший показник, раніше всього пару штук таких бачив.- вимовив Рік.
- Там буде сорок мільйонів градусів? - зі страхом подивився на Шо Пашу.
- Не сци, діє лише після дестабілізації захисної сфери. Через десятитисячну секунди реакція припиняється.- промовив Рік.
- Хлопці, я буду стріляти,- сказав Шо.
- Ховаємося за стіну, - наказав усім Рік.
За мить спрацювали світлофільтри одразу і обладунку, і скафандра. Зображення з дрона зникло миттєво. Усе закінчилося, як і почалося, в одну мить.
Точніше, не зовсім закінчилося. Навколо хлопців плоть вулика продовжувала горіти. Показання щита просіли на двадцять відсотків і це з урахуванням того, що таурскен перебував за п'ять сотень метрів від них.
Варто було їм визирнути з вулика, як перед ними був порожній простір, вкритий товстим шаром попелу, лише в кількох місцях догоряли рештки десантних машин зіургів.
Кращого часу для втечі не було. Поки прилетить підкріплення до зіургів, хлопці могли втекти. Уже за десять хвилин вони досягли кромки лісу, але не зупинилися, вони продовжили біг до річки. І лише досягнувши дна річки, загін зупинився на короткий відпочинок.
- Якось надто просто,- промовив Пашу.
- Просто, каже він,- заіржали хлопці,- Просто, тому що з нами Декс, позаранговий псион. Таких менше ста на всю Співдружність. Один заряд кракса сорок до одного коштує близько десяти мільйонів кредитів. Маскувальні куполи виробництва сполотів на вільному ринку не знайдеш взагалі. І після цього ти кажеш "просто"?
- Я не знав,- у шоці вимовив Терн. Він просто уявити собі не міг такі суми. А тут вони були витрачені ось так просто.
- Забий, усе нормально,- промовив Рік.- І не думай, що для нас такі витрати теж норма. Це, швидше, виняток. Але Декс усе спонсорує. То чому б не дозволити собі повеселитися?
- До речі, як він? - запитав Ван і під'єднався до скафандра сполота. - Уже краще, наніти майже закінчили роботу з крововиливом. Протягом кількох годин прийде до тями. А поки що йдемо далі річкою. Смерть королеви і смерть таурскена вони не залишать просто так.
- Шкода заручників,- вимовив Пашу, хлопці у відповідь лише згідно кивнули.
Заручникам не пощастило, гравітаційна хвиля просто перетворила їхні тіла на гарну відбивну. Вони й так мали травми різної тяжкості, а тут ще й гравітаційна хвиля.
Але була й хороша новина - вони померли швидко і не мучилися від своїх ран. Подальший шлях вони продовжили дном річки. Ніч і двадцяти метровий шар води мали послужити додатковим захистом від їхнього виявлення.
За дві години шляху загін Декса залишив річку і опинився на території покинутого дитячого табору. За словами Ріка, цей табір закинули після того, як крошот прорвався на територію і вбив трьох дітей.
Це було ще років десять тому, з того часу тут не було жодної людини. У цьому місці хлопці вирішили дочекатися пробудження Декса. Тим паче медичний сканер його скафандра показував, що вже протягом години він має прийти до тями.
У таборі було дуже пустельно і тихо, за десять років усі будівлі поросли рослинами. На доріжках лежав товстий шар старого листя. Самі будиночки були розграбовані й несли на собі сліди вандалізму.
Загалом табір справляв досить гнітюче враження. Трохи прогулявшись табором для розвідки, Пашу переконався у своєму першому враженні.
Тут було дуже тихо, і навіть якоюсь мірою лякаюче. Він не відразу помітив те, що його найбільше підсвідомо напружувало в цьому місці. У таборі не було тварин, взагалі ніяких не було.
Ні комах, ні птахів, ні просто тварин. І це по-справжньому напружувало. Спершу Терн подумав про забруднення, але сенсори вказували, що зовні чисте повітря.
- Спекотний день у нас сьогодні видався. Коли востаннє ми так воювали? - запитав Рік, коли Пашу повернувся до хлопців, які розмістилися в елінгу для човнів. Човнів, звісно, тут уже не було, але зате він нависав над річкою, і піднятися всередину можна було просто з під води.
