Долина богів. Історії з Кремнієвої долини - Олександра Вулфа
Станом на жовтень 2011 року вони все ще не закінчили його вмебльовувати. Замість цього вони частково і дещо недбало заповнили перший поверх ноутбуками та білими дошками, перетворивши будинок більшою мірою на офіс, ніж на дім. На підставці навпроти м’якого куточка стояв не телевізор, а великий комп’ютерний монітор.
«Це сприяє нашій зосередженості», — каже Чжу про відсутність телевізора. Далі по коридору — їдальня, де стоїть довгий обідній стіл для зустрічей. Чжу і Луань, співзасновники Dextro — робототехнічної компанії, яка конструюватиме роботів для автоматизації біотехнічної індустрії — в окулярах, одягнені в джинси та смугасті теніски. Ці двоє вперше зустрілися на другому курсі Єльського університету, а працювати разом вирішили після зарахування на стипендіальну програму.
Вони завісили одну стіну маркерними дошками, які заповнили алгоритмічними схемами для створення роботів і планами для стратегій розвитку бізнесу.
Семеро з них сформували міні-родину і хваляться життям, яке вони збудували разом. Ми пройшли на кухню, де вони відкрили холодильник, вщерть забитий ковбасками, овочами, макаронами, фруктами і буханками хліба з Whole Foods. Вечорами стипендіати частіше готували самі, ніж вечеряли в ресторанах чи замовляли готову їжу. «Ми намагаємося максимально економити гроші», — сказав Луань.
З кухні був вихід до обкладеного кахлями патіо, що виходило на прибудову біля басейну, де жив Зейні. «У Себастьєна тут апартаменти!» — вигукнув Чжу. Зейні незабаром зашпаклює стіни матеріалами з Home Depot і розклеїть постери та шпалери, перетворивши невеличку комірчину на простору кімнату. Наступним був гараж, де зберігалися велосипеди, скутери і рояль. Коли наставник перед зміною житла залишив їм рояль, стипендіати не могли в таке повірити. «Мало того, що він подарував нам рояль, то ще й сам привіз його!» — захоплено вигукнув Чжу.
На другому поверсі у своїй спальні мешкали та працювали Мерфілд і Каммарата. Луань і Чжу зайняли простору спальню посередині поверху. Хоч вони прожили в будинку більше місяця, Дейвид лише щойно виявив, що в його спальні площею 37 квадратних метрів є балкон і він ще жодного разу на ньому не бував. «Чудово. У цьому будинку ми постійно знаходимо речі, про які й не здогадувалися».
Як у єдиної дівчини, у Демінґ власна кімната. Лора, яка неповний робочий день працює в лабораторії, мала клопіт із фінансуванням для запропонованого інвестиційного фонду довголіття. Вона не відчувала нестачі уваги з боку наставників, однак не мала бізнес-партнера, який міг би допомогти в пошуках фінансування для компанії. Вона з великою охотою проводила час із мишами в лабораторії і встигла відшити більшість чоловіків, які пробували залицятися до неї під приводом інвестування. Демінґ, як і інші стипендіати, мала компетенцію у своїй сфері, небачену для її віку та статі, вже не кажучи про несамовиту перейнятість нею. Лора добре адаптувалася до багатьох неформальних зустрічей у Кремнієвій долині, де компанії влаштовували тусовки для працівників після роботи регулярніше за самостійну соціалізацію персоналу. Коли власник будинку Тіля оголосив про бажання його продати, Демінґ почала бувати в товаристві частіше, щоб зрозуміти, чи зможе вона знайти нове житло.
На одному з таких зібрань — тусовці венчурної компанії Innovation Endeavors колишнього керівника Google Еріка Шмідта — вона познайомилася з Джулією Ліптон. Та спиралася на балконні перила і попивала воду San Pellegrino. Весела й мініатюрна 22-річна Ліптон дивилася на Пало-Альто, де прожила рік, працюючи в Quixey — пошуковій системі для застосунків. Вона була на одному з багатьох збіговиськ, які відвідувала щотижня зі своїми співмешканцями-стартаперами для нетворкінгу. Наступного вечора її шеф, засновник Quixey, Лірон Шапіра влаштовував тусовку для молодих студентів, щоби заохотити їх призупинити навчання в унівеситеті і працювати в нього. «Принаймні такий привід», — сказала Ліптон. Шапіра покинув навчання заради заснування власної компанії та «закликав людей вивчати комп’ютерну науку не в аудиторії, а за допомогою заснування стартапу», — пояснила вона.
Як і для багатьох молодих людей віком 20+, які переїхали до Кремнієвої долини, робота і товариське життя Ліптон злилися воєдино. Вона проводила більшу частину часу в одноповерховій будівлі Quixeyplex у Пало-Альто, де кольоровими стікерами YouTube, Skype і Twitter, було заліплено всі стіни та сходи. Ліптон опинилася там після закінчення Університету Південної Каліфорнії та стажування в Merrill Lynch і Accenture, і з її спогадів, це було «досить стандартною роботою». В університеті Ліптон навчалася з інженерами і здавалося, що і вона, і вони більшою мірою захоплені програмуванням, ніж розвагами. Отже, на весняних канікулах останнього курсу замість їхати з друзями до Канкуна в Мексику, Ліптон полетіла до Кремнієвої долини і домовилася про зустрічі з цікавими людьми, яких знайшла на LinkedIn. Там вона зустрілася з підприємцем Адамом Ріфкіним, і той запропонував їй посаду в піарі й маркетингу, яку вона обіймає дотепер. У березні Ліптон перебралася до Пало-Альто разом з іще одним працівником стартапу і незабаром прилаштувалася до айтішного режиму.
Того вечора Ліптон не пила. Вона, зрештою, мала повертатися на роботу. Проте вона скуштувала один зі зразків стартаперської дієтичної кухні — кілька кавалків сиру манчеґо з мигдалем маркона. Усе придбано в Whole Foods. У полі зору, а, можливо, навіть і в цілому будинку, не було ні краплі рафінованих вуглеводнів. Натуральна, органічна їжа від фастфуду Lyfe Kitchen захопила нижній поверх і стала офіційною кухнею для тех-офісів Юніверсіті-авеню. Гастрономічно вибагливий інженер став настільки поширеним типажем, що місцеві ресторани на кшталт Frache або мережі ресторанів Hobee’s присвятили цілі сторінки свого меню цим новим дієтичним звичкам стартаперів.
В особняках ці звички — дієтичні й інші — посилювалися. Villa стала тлом для реаліті-шоу «Кремнієва долина». Сестра Марка Цукерберга Ренді Цукерберг продюсувала це шоу разом з тією ж командою, яка робила «Вертеп розбійників», MTV Video Music Awards. «Кремнієва долина» відстежує життя п’яти мешканців особняка, які намагаються збудувати компанії на мільярд доларів, їхні вечірки і наради, звичні для Затоки. Двоє учасників проекту, брат і сестра Бенджамін і Герміона Уей, жили у Villa, де працювали над своїм медіа-стартапом. Герміона, яка називає себе влоґером, або відео-блоґером, писала для тех-вебсайту The Next Web. Її брат у 15-річному віці заснував компанію, яка заробила 50 мільйонів. Це шоу стало попередником однойменного комедійного серіалу компанії HBO. Хоч і не реаліті-шоу, та проект виглядав саме так. Через те, що персонажі нагадували Тіля, Сєрґєя Бріна і Майкла Аррінґтона з конференції Tech Crunch Disrupt, багатьом мешканцям Кремнієвої долини здавалося, що він міг би зійти і за документальний фільм.
Їхній будинок імітував будинок Цукерберга в Пало-Альто з фільму «Соціальна мережа». Однак інші будинки на кшталт цього
