Континент бойових ткачів - Козел Валерія

- Якщо не помиляюсь, Рейна була різкувата в їхню останню зустріч.

- Навіть не сумніваюсь. Проте, Леарлес завжди її оберігала і застерігала від невірних рішень.

- Знаєш, не думаю, що це правильно. Якщо Рейна завжди буде поряд і направлятиме її, зовсім скоро Лейла стане просто тінню самої себе. Вона має навчитися приймати власні рішення і нести за них відповідальність.

- Аби тільки за її рішення не понесли всі на Великому континенті, - зітхнула Клара.

- Ворота! Відкрити головні ворота!!! – почулось з вулиці.

- О, що це там? – Рурука визирнула у вікно, - Кларо, глянь! Здається, пряжа долі все ж таки на твоєму боці. Рейна повернулась!

- Ох, - кішка смикнула вухом, - аби тільки не стало гірше.

***

Дві делегації стояли одна навпроти одної. У ворота в’їхали Рейна з Аспером, за ними Тейн та Шира і екіпаж принцеси Емілії, позаду – Вовчий загін. А екіпаж Преподобного, тим часом, готувався до виїзду, їх проводжав особисто ректора, а також Лейла і два генерали.

- Ваша Високосте, - солодко пролепетав Бейланд, - не очікував побачити вас тут.

- Як і я вам, Ваше Високопреосвященство, - стримано посміхнулась Емілія, - у справах?

- О, мої справи тут вже завершені, - усмішка Преподобного була неприємною, він обернувся до Лейли і вклонився, - дякую за вашу скору відповідь, Ваша Високосте. Сподіваюсь, ви не розчаруєтесь.

Рейна доклала титанічних зусиль, аби одразу не накинутись на Лейлу з допитом. Вона дочекалась, доки екіпаж Білого храму покине територію Академії. А потім, спішившись, вона підійшла і вклонилась ректору.

- Пане Коє, на правах ад’ютанта Її Високості, принцеси Емілії, я, Рейна Леарлес, прошу дозволу на проведення переговорів між двома принцесами на нейтральній території, тут у Королівській академії Лоу-Фа.