Аномальні рідини - Наталія Ольшевська

   Під гул думок та спогадів у моїй голові повертаємося до будинку батька. Він придбав його п’ять років тому, коли вийшов на пенсію за вислугою, пропрацювавши педіатром тридцять сім років. До цього ми разом жили неподалік у квартирі. Переїхали з міста до села, аби вчитися жити інакше, без мами. Батько не зізнається, але я знаю, що роботу він покинув через мене. Хоч я ніколи і не просив, та він сам знав, що мені потрібна буде допомога з Нікою.

   Чергове літо тато буде няньчитися з онукою. Хоча, няньчитися – надто гучне слово. Швидше, донька розважатиме діда.

   Потрібно хоч трохи надихатися сільським спокоєм, адже це літо обіцяє бути особливо складним, з нескінченною бюрократичною та судовою тяганиною, оскільки мій терпець урвався. Я морально налаштовую себе на скандальне та проблемне розлучення, і як би батько не переконував мене, що дитині потрібні і тато, і мама, що я маю усвідомлювати це як ніхто, бо ріс без матері… Але гіршої претендентки на роль мами для своєї дитини, мабуть, не знайдеш навіть тоді, коли шукатимеш з лупою, собаками та пошуковою групою. Як вдалося мені це зробити самотужки, без жодних зусиль? Що ж… Це довга і місцями не надто весела історія. Але вона подарувала мені донечку. Мій сенс життя. Заради неї я здолаю усе. Навіть  її стервозну матір з усією її сімейкою.