Калігула - Камю Альбер

Зрештою, чого хочуть від нас так пізно вночі?

ОХОРОНЕЦЬ. Сідай отут. (Вказує на стільці праворуч.)

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Коли ми, як і всі інші, маємо померти, нащо стільки тяганини.

ОХОРОНЕЦЬ. Сідай отут, старий віслюче.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Сідаймо. Він нічого не знає. Це ж очевидно.

ОХОРОНЕЦЬ. Так, ясочко, це очевидно.

Виходить.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Я знав, що треба діяти швидко. Тепер на нас чекають тортури.

Сцена 4

ХЕРЕА (спокійно, сідаючи). Про що йдеться?

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ і СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (разом). Змову викрито.

ХЕРЕА. Ну, й що далі?

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (тремтячи). Будуть тортури.

ХЕРЕА (незворушно). Пригадую, як Калігула дав двадцять чотири тисячі сестерціїв злодію-рабу, що не зізнався під тортурами.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Ну, то завдаток ми вже отримали.

ХЕРЕА. Ні, але це доводить, що він любить сміливість, а ви повинні відповідати за себе. (До Старого Патриція.) Ти можеш не цокотіти зубами? Мене той цокіт жахає.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Це я...

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Досить балачок. Це ж ідеться про наше життя.

ХЕРЕА (лагідно). Ви знаєте улюблені слова Калігули?

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (мало не плаче). Так. Він їх каже катові: "Вбивай повільно, щоб він відчув смерть".

ХЕРЕА. Ні, у нього є ще дошкульніші. Після страти він позіхає і каже повагом: "А найбільше мене захоплює моя нечутливість".

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Ви чуєте?

Брязкіт зброї.

ХЕРЕА. Ці слова викривають людину слабку.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Може ти припиниш свої філософські роздуми? Мене бере жах.

В глибині сцени заходить раб, який приносить зброю і розкладає її на стільці.

ХЕРЕА (не бачить його). Принаймні визнаймо, що вплив у нього незаперечний. Він змушує думати. Він усіх змушує думати. Небезпека — ось що змушує думати. І тому його так ненавидять.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (тремтячи). Подивись.

ХЕРЕА (помітивши зброю, трохи зміненим голосом). Мабуть, ти маєш рацію.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Діяти треба було швидше. Ми задовго чекали.

ХЕРЕА. Тільки ми зрозуміли це запізно.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Та це ж безглуздя. Я не хочу вмирати.

Підводиться й хоче втекти. З'являється двоє охоронців, б'ють і силоміць утримують його. Перший Патрицій уклякає на стільці. Хереа щось каже, але нічого не чути. Раптом у глибині різко й уривчасто заграли систри та кимвали. Патриції замовкли й перезираються. За завісою в глибині, як у театрі тіней, видно Калігулу в коротенькому вбранні танцівниці, з квітами на голові: він робить кілька кумедних танцівних рухів, і світло зникає. Одразу по тому охоронець каже врочисто: "Виставу скінчено". Під час тієї сцени поза глядачами мовчки заходить К е з о н і я. Вона промовляє безбарвним голосом, і всі підскакують.

Сцена 5

КЕЗОНІЯ. Калігула прохав переказати, що досі він скликав усіх заради державних справ, але сьогодні він вас запросив причаститися мистецької таїни. (Пауза, потім тим самим голосом.) І додав, що тому, хто не причащатиметься, відітнуть голову.

Усі принишкли.

Перепрошую за настирливість. Але я мушу запитати, чи гарний, на вашу думку, цей танок?

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ (повагавшись). Він чудовий, Кезоніє.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (з надмірним захватом). О так, Кезоніє!

КЕЗОНІЯ. А ти що скажеш, Хереа?

ХЕРЕА (холодно). Це велике мистецтво.

КЕЗОНІЯ. Чудово; отже, я можу йти і сказати це Калігулі.

Сцена 6

Заходить Гелікон.

ГЕЛІКОН. Скажи мені, Хереа, це справді велике мистецтво?

ХЕРЕА. В певному розумінні так.

ГЕЛІКОН. Розумію. Ти сильний, Хереа. І брешеш, як людина чесна. Але справді, сильний. А я не сильний. Проте я не дозволю вам заподіяти щось Каєві, навіть якщо він сам того хоче.

ХЕРЕА. Нічого не розумію в твоїх словах. Але я поважаю твою відданість. Люблю добрих слуг.

ГЕЛІКОН. То ти дуже гордий, ге? Так, я служу шаленцеві. Але кому служиш ти? Чесноті? Скажу тобі, що я про це думаю. Я народився рабом. І я, людина порядна, витанцьовував свою чесноту під батогом. Кай не казав ніяких промов. Він мене звільнив і взяв до палацу. Таким чином я зміг бачити вас, чеснотливих. І я побачив, що у вас паскудні пики і гидкий запах, пісний запах людей, які ніколи не страждали й не ризикували. Я бачив шляхетне вбрання, але виїдені серця, зажерливі обличчя, неспокійні руки. І це ви — судді? Ви, що гендлюєте чеснотою, що марите безпекою, наче дівчина коханням; а проте помрете у страсі, не знаючи навіть, що все життя брехали? І це ви беретеся судити того, хто страждає без ліку, хто щодня кривавиться тисячма нових ран! Будьте ж певні, спершу вам доведеться вбити мене! Зневажай раба, Хереа. Він вище твоєї чесноти, бо ще може любити свого жалюгідного пана, і він захищатиме його від вашої шляхетної брехні, ваших облудних язиків...

ХЕРЕА. Любий Геліконе, ти стаєш пишномовним. Щиро кажучи, раніше смак у тебе був кращий.

ГЕЛІКОН. Справді, це прикро. Ось що значить багато з вами знатися. В старого подружжя й волосинок у вухах однакове число — такі вони стають подібні. Але я стану собою, не бійся, я стану. Просто ось що... Подивися, бачиш оце обличчя? Так. Роздивись його добре. Чудово. Ти побачив свого ворога.

Він виходить.

Сцена 7

ХЕРЕА. А тепер треба діяти швидко. Залишайтеся тут обидва. Сьогодні ввечері нас буде сотня. (Виходить.)

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. "Залишайтеся тут, залишайтеся тут!" Я б краще пішов. (Втягує повітря носом.) Тут чути смертю.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Або брехнею.

(З сумом.) Я сказав, що це чудовий танок.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (заспокійливо). Він такий і був у певному розумінні. Такий і був.

Наче шквал, вбігають численні патриції та вершники.

Сцена 8

ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Що сталося? Ви не знаєте? Нас покликав імператор.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (неуважно). Мабуть, для танку.

ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Якого ще танку?

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Ну, одне слово, для мистецької таїни.

ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Мені сказали, що Калігула дуже хворий.

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Воно так і є.

ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Та що з ним? (Радісно.) Невже справді він помирає?

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Не думаю. Його хвороба смертельна тільки для інших.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ. Якщо вже зважились на слово.

ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. Розумію тебе. Та чи нема якоїсь іншої хвороби, не такої тяжкої і більше утішної для нас?

ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Ні, ця хвороба не має конкурентів. Даруйте, я мушу бачити Хереа.

Виходить. Заходить К е зо н і я. На хвилю все змовкло.

Сцена 9

КЕЗОНІЯ (з байдужим видом). У Ка-лігули болить живіт. Він блює кров'ю.

Патриції збігаються круг Кезонії.

ДРУГИЙ ПАТРИЦІЙ. О всемогутні боги, даю обітницю: якщо він одужає, дати двісті тисяч сестерціїв до державної скарбниці.

ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ (надміру палко). Юпітере! Візьми моє життя замість його.

Зайшов Калігула, стоїть і слухає.

КАЛІГУЛА (підходячи до Другого Патриція). Люцію, я приймаю твою пожертву, дякую тобі. Мій скарбничий зайде завтра до тебе. (Підходить до Третього Патриція й обіймає його.) Якби ти знав, як я зворушений. (Пауза, ніжно.) То ти любиш мене?

ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ (розчулений). Ох! Цезарю, тієї миті я віддав би тобі все.

КАЛІГУЛА (знов обіймаючи його). Е! Це вже занадто, Кассію, я не заслуговую стільки любові. (Кассій робить заперечливий рух.) Ні, ні, кажу тобі. Я не вартий. (Кличе двох охоронців.) Заберіть його. (Лагідно до Кассія.) Іди, друже. І пам'ятай, що Калігула віддав тобі своє серце.

ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ (трохи занепокоєний). Але куди ж мене ведуть?

КАЛІГУЛА. На смерть, куди ж іще. Ти віддав своє життя за моє. І я тепер почуваю себе краще. У роті вже нема жаского смаку крові. Ти вилікував мене. А ти щасливий, Кассію, що зміг віддати своє життя за чиєсь, коли той хтось зветься Калігула? Ось я зараз знову готовий до будь-яких свят.

Третього Патриція забирають, той опирається й кричить.

ТРЕТІЙ ПАТРИЦІЙ. Я не хочу. Це ж був жарт.

КАЛІГУЛА (мрійливо, між зойками). Невдовзі й шляхи морські поростуть мімозами, і жінки будуть у легкому вбранні, й небо ясне та свіже, Кассію! Чар життя! ^

Кассій от-от вийде. Кезонія злегка підштовхує його.

(Обертаючись, раптом поважніє.) Якби ти, друже мій, достатньо любив життя, то б не грався ним отак необачно.

* Кассія забирають.

(Повертаючись до столу.) А коли програв, завжди слід платити. (Пауза.) Ходімо, Кезоніє. (Повертаючись до інших.) До речі, навіялась мені чудова думка, якою хочу з вами поділитись. Моє царювання досі було дуже щасливим. Ані всесвітньої чуми, ані жорстокої релігії, навіть державного заколоту, коротше, нічого, що б могло спровадити вас на той світ. І, бачите, почасти саме тому я намагався надолужити мудрість долі. Хочу сказати... не знаю, чи ви зрозумієте мене (стиха хихоче), зрештою, це я став на місце чуми. (Змінивши тон.) Та замовкніть. Ось Хереа. Це для тебе, Кезоніє.

Виходить. Заходить Хереа і Перший Патрицій.

Сцена 10

Кезонія швидко йде до Хереа.

КЕЗОНІЯ. Калігула помер.

Вона відвертається, ніби плаче, й приковує поглядом інших, що мовчать. Усі присутні приголомшені, але з різних причин. ПЕРШИЙ ПАТРИЦІЙ. Ти... ти певна, що сталося таке лихо? Це неможливо, він же щойно танцював.

КЕЗОНІЯ. Отож-бо. Це зусилля й доконало його.

Хереа швидко переходить від одного до другого й повертається до Кезоніі. Усі мовчать.

(Повільно.) Ти мовчиш, Хереа?

ХЕРЕА (теж повільно). Це велике лихо, Кезоніє.

Навально заходить Калігула і йде до Хереа.

КАЛІГУЛА. Добре граєш, Хереа. (Повертається й дивиться на інших. З посмішкою.) Отак-то! Не вдалося. (До Кезонїі.) Не забудь, що я казав тобі. (Виходить.)

Сцена 11

Кезонія мовчки веде очима за Калігулою.

СТАРИЙ ПАТРИЦІЙ (його ще живить невмируща надія). Кезоніє, а він занедужав?

КЕЗОНІЯ (дивлячись на нього з ненавистю). Ні, ясочко, але ти не знаєш, що ця людина спить по дві години, а решту часу, не можучи спочити, блукає галереями палацу. Ти не знаєш, ти ніколи не цікавився, про що думає цей чоловік під час болісних годин від півночі до сходу сонця. Чи він хворий? Ні. Принаймні доки ти не придумаєш назви і ліків для виразок, якими вкрита його душа.

ХЕРЕА (ніби й співчуваючи). Твоя правда, Кезоніє. Ми не забуваємо, що Кай...

КЕЗОНІЯ (запально). Ні, ви не забуваєте. Та вам, як усім, що не мають душі, нестерпні ті, в кого вона велика. Велика душа! Ось що вас допікає, хіба не так? То назвемо це недугою: нехай порадіють святенники. (Змінивши тон.) Хереа, ти коли-небудь знав, що таке любити? с

ХЕРЕА (знову такий, як завжди). Кезоніє, ми тепер застарі, щоб цього учитися. До того ж невідомо, чи дасть нам Калігула час на це.

КЕЗОНІЯ (вже стримавшись).