Тигролов - Сисоєв Всеволод

Сидячи півколом біля вогню, ми чекали, коли в казанку закипить вода, в якій плавала для запаху кора лимонника.

— Чай не п'єш — то звідки сила? — жартував Іван Павлович.— Надвечір, може, другого наздоженемо.

Відпочивши і підкріпившись вареною кабанятиною, ми пішли доганяти титрів, залишивши Ференцева стерегти бранця. Але хоч скільки пускали собак, догнати тигреня не змогли. Певно, мати вивела його далеко звідси. Поночі, ледь живі від утоми, повернулися ми до Ференцева. До ранку подрімали біля вогнища, а ледь зарожевіло крайнебо, рушили назад.

Здобич везли на двох зв'язаних разом лижах. Так закінчилися наші лови — звичайні для Івана Павловича Богачова.

Мені вони запам'яталися надовго, і хоч скільки потім ми блукали з ним лісами, я завжди пам'ятав враження від перших ловів тигра, під час яких я по-справжньому познайомився і полюбив цього пристрасного й мудрого мисливця.