Тев'є-молочар - Шолом-Алейхем

Ви, певно, гадаєте, що Тев'єва дочка не знайшла, що мені й на це відповісти?

— Ти сам казав, тату, що людину, яка кається, навіть сам бог прощає...

— Каяття? — кажу я.— Надто пізно! Гілля, що раз відірвалося від дерева, мусить засохнути! Листок, що впав, мусить зогнити! І більш,— кажу,— щоб ти мені про це не говорила!

Тоді, побачивши, що словами вона нічого не вдіє,— Тев'є не та людина, яку переспориш,— вона припала до мене і почала раптом цілувати мені руки та й каже:

— Тату, щоб мене грім побив, щоб я сконала отут на місці, якщо ти цього разу відштовхнеш її так само,— каже,— як тоді в лісі, коли вона благала тебе, а ти повернув коня і втік!..

— Звідки взялося таке лихо,— кажу,— на мою голову? Така напасть? Чого ти душу з мене вимотуєш?!

А вона мене не пускає, держить за руки і веде своєї:

— Щоб я вмерла,— каже,— щоб я не дожила до завтра, якщо ти не простиш її. Адже вона тобі дочка так само, як і я!..

— Де ти взялася на мою голову? Вона мені більш не дочка! Вона вже,— кажу,— давно померла!..

— Ні,— каже вона,— вона не померла, і вона вже знову твоя дочка, як і була, бо з першої хвилини, як дізналася, що нас виселяють, вона сказала сама собі, що це виселяють нас усіх, тобто її теж. Там, де ми,— так Хава сама сказала мені,— там і вона. Наше вигнання — це її вигнання. Ось доказ, тату, її пакунок.

Так каже мені моя дочка Цейтл одним духом, не дає мені змоги і слова сказати, показує мені на якийсь пакунок, у червону хустку завинутий, і одразу ж таки розчиняє двері до другої кімнати та гукає:

— Хаво!

Їй-бо, правду кажу... Що вам далі розказувати, любий друже? Точнісінько так, як у вас у книжках описується, з'являється Хава з другої кімнати — здорова, пишна, вродлива, як і була, не змінилась ні на волосинку, тільки обличчя трохи засмучене, очі трохи журні, а голову несе високо й гордовито, зупиняється на мить, дивиться на мене, я — на неї. Потім вона простягає до мене руки і тільки одне слово може вимовити, одне-єдине слово, і тихотихо:

— Та-ту!..

* * *

Вибачте мені! Як згадаю, у мене ще й досі з'являються сльози на очах. Але не думайте все-таки, що Тев'є пустив сльозу чи виказав м'якосердя — пусте!.. Тобто, що я переживав у душі, то зовсім інша річ. Ви ж самі теж батько своїм дітям, і ви, мабуть, добре знаєте, що означає біблійне речення: "Жаліє, як батько дітей своїх",— і що почуваєш, коли дитина, нехай хоч яка буде грішна, зазирає тобі просто в душу і каже тобі: "Тату!" Могли б ви її відштовхнути? Ану, спробуйте!..

А з другого боку, уява працює, і пригадується мені знову ота витівка, яку вона тоді встругнула... Федько Галаган... і піп, згорів би він... і мої сльози... і смерть Голди, мир їй!.. Ні! Скажіть самі, як можна це все забути?.. Але ж згодьтеся, вона все-таки рідна дитина... "Жаліє, як батько дітей". Як можна бути таким катом, коли сам бог каже про себе, що він довготерпеливий!.. А надто ще, коли вона кається і хоче повернутись до свого батька та до свого бога!.. Що ви скажете, пане Шолом-Алейхем? Ви ж людина, яка складає книжки, ви ж даєте поради цілому світові,— скажіть самі, що мусив зробити Тев'є? Обняти її як рідну, цілувати, милувати і сказати їй так, як ми кажемо у судний день: "Прощаю, як ти того просиш",— підійди до мене, ти моя дитина? Чи, може, завернути дишля, як тоді, і сказати їй: "Іди геть!" — повертайся здоровенька туди, звідки прийшла?.. Справді, уявіть собі, що ви на Тев'євому місці, і скажіть мені по-чесному, цілком одверто, як справжньому другові: як би ви повелись?.. А коли не можете мені цього сказати зараз, я вам даю час, подумайте. А поки що треба йти — онуки вже чекають на мене, виглядають діда. Онуки, треба вам знати, ще в тисячу разів любіші й дорожчі від дітей. Діти і діти дітей — це ж неабищо! Бувайте здорові і не гнівайтесь, що я вам натуркав повні вуха — зате вже матимете, що писати... Коли бог дасть, ми ще з вами, певно, побачимось. Бувайте здорові!

1914

1 Зелені свята — єврейське релігійне свято на п'ятдесятий день після другого дня Пасхи.

2 Бродський — крупний капіталіст на Україні, власник цукроварень.

3 Бойберик — мається на увазі Боярка, дачна місцевість під Києвом.

4 Єгупець — вигадана Шолом-Алейхемом назва м. Києва.

5 Амвон — у синагозі "трибуна", біля якої кантор вголос читає молитву.

6 Парик — за єврейською релігійною традицією, заміжнім жінкам стригли волосся, і вони носили парики.

7 "...двічі по вісімнадцять".— Число 18, за літерним позначенням цифр гебрайською мовою, створює слово "хай", що означає "життя", за повір'ям релігійних євреїв, вважається щасливим числом.

8 Такса (або "коробочний збір") — спеціальний податок часів царату на "кошерне" м'ясо (тобто м'ясо від худоби та птиці, зарізаних за законом іудейської релігії). Цей податок здавався державою на відкуп (в оренду) кому-небудь з багатіїв; аби щобільше заробити, орендарі раз у раз збільшували ціни на м'ясо — "таксу". Це лягало важким тягарем перш за все на бідноту.

9 "...місце біля почесної східної стіни в синагозі" — постійні місця в молитовних домах були розділені на категорії: чим почесніша, багатша людина, тим ближче на схід вона "купувала" місце. Біля самої східної стіни місця належали найбагатшим.

10 Касрилівка — вигадана Шолом-Алейхемом узагальнена назва убогого містечка в т. зв. "межі осілості" із злиденним єврейським населенням.

11 "...як сказав цар Давид, "все суєта суєт".— Насправді цей афоризм належить не царю Давиду, а царю Соломону ("книга "Еклезіаст").

12 "Гос" — коштовні папери, ціна на які підвищується; "бес" — коштовні папери, ціна на які знижується у даний момент.

13 "...як сказав колись Авраам: "Хто плачучи посіє, той з піснею пожне".— Крім того, що цей афоризм, як багато інших, не має нічого спільного із змістом розповіді Тев'є, він зовсім не належить патріархові Аврааму, а взятий з псалмів.

14 Ханукальний світильник.— Ханука — восьмиденне релігійне напівсвято (приблизно у листопаді—грудні) у побожних євреїв на честь перемоги Макавеїв (165 року до н. е.) над грецьким царем. Щовечора у ці дні запалюють з наростанням від однієї до восьми свічок у спеціальному восьмисвічному світильнику.

15 "Аскакурдо демасканто декирпато десвинято" — безглуздий набір неіснуючих слів, схожих у звуковому відношенні на словосполучення талмудичних сентенцій.

16 Мазл-тов — поздоровлення, буквально: хай щастить.

17 "Якщо вже їсти свинину, то наїстися досхочу..." — Оскільки, за іудейською релігією, як відомо, їсти свинину євреям суворо забороняється, тут слід розуміти так: якщо грішити, хай хоч буде з найбільшою користю.

18 "...коли мудрецю ребі Йоханану не соромно було чоботи латати..." — Йоханан Гасандлер — швець за фахом; один з авторів талмуда (II ст. н. е.).

19 Шадхен — посередник у шлюбних справах.

20 "...щастя і спасіння матиму"... "в іншому місц і..." — це словосполучення з книги "Есфір", а не з талмуда, як зауважує Тев'є.

21 Свято кучки — осіннє єврейське релігійне свято.

22 "...сьогодні гойшайне рабо. Сьогодні Господь бог приписує нам щасливу долю". За релігійним повір'ям, у сьому ніч свята кучок у небі оголошується підписаний в судний день вирок, який визначає долю кожної людини на весь рік.

23 "Берешіт бара елокім..." — перші слова Біблії: "Спочатку Господь створив..."

24 "Кишинів, "конснетуція", з погромами..." — Тут ідеться про жахливий антиєврейський погром, організований царатом у квітні 1903 року в Кишиневі; про т. зв. "конституцію", яку царський уряд змушений був дати 17 жовтня 1905 року під тиском революційного руху в Росії, і про погроми чорносотенних банд у багатьох містах і містечках Росії.

25 Мідраш — алегоричне тлумачення Біблії.

26 Хедер — єврейська релігійна початкова школа.

27 "...на честь свята приїхали верхи?" — За єврейською релігією, євреям забороняється їздити в суботу й у свята. Тут Тев'є злегка дорікає хлопцям за те, що вони їздять верхи у свято.

28 Іов — герой біблійної легенди, за якою бог, з метою випробувати стійкість цієї людини, насилав на нього одне лихо за одним.

29 "Кадиш" — за іудейською релігією, на протязі одинадцяти місяців після смерті батька чи матері сини повинні щодня після кожної літургії читати спеціальну поминальну молитву — "кадиш". В разі коли синів немає, наймали релігійну людину, обов'язково чоловіка, для читання "кадиш".

30 Гаман — за біблійним оповіданням, царедворець персидського царя Артексеркса III (IV ст. до н. е.); умовив царя знищити всіх євреїв його царства, але сталося чудо, і його самого було повішено. Гаман у побожних євреїв — уособлення всього злого, жорстокого в людині.

31 Поляков — крупний капіталіст, підрядчик по будівництву залізниць.

32 "Всі старі євреї їдуть до Палестини..." — Палестина вважається "святою землею" у побожних євреїв, і вони прагнули бути похованими саме там. Тому старики, особливо самотні, по змозі виїжджали до Палестини.

33 Стіна плачу — рештки стіни старої будівлі у Єрусалимі, яку релігійні євреї вважають за західну стіну Єрусалимського храму, зруйнованого римлянами 70 року н. е.

34 Літом і Рамзес — староєгипетські міста, які, за біблійною легендою, побудовані рабами-ізраїльтянами.

35 "...до цариці Савської..." — Цариця Савська — за біблійною легендою, дуже розумна, вродлива і багата жінка — була другом царя Соломона і змагалася з ним у виявленні мудрості.

36 Падан-Арам — місцевість у стародавній Палестині, згадувана у Біблії.

37 "Іди геть!" (по-гебрайському — "Лех-лехо") — підрозділ 12 у кн. "Буття" Біблії. У цьому підрозділі оповідається, що бог звелів праотцю Аврааму: "Іди геть з країни своєї, з місця свого народження", що стало у євреїв синонімом вигнання їх з місць їх поселення.

38 "Болок" (за Ветхим завітом — Валак) — біблійний герой, цар моавитян, якого бог покарав за непокірність. Фігуральний вислів "вивчати з кимось болок" означає — дуже суворо з ним поводитись, карати його.

39 Мендл Бейліс — службовець на цукроварні Зайцева у Києві, 1911 року був заарештований царською поліцією за те, що він ніби вбив хлопчика Ющинського з метою взяти у нього кров на мацу. "Справа Бейліса", провокаційно сфабрикована царатом, аби збудити темні маси проти євреїв, сколихнула весь світ. На суді було повністю доведено непричетність Бейліса до вбивства і брехливість вигадки, що євреї ніби застосовують християнську кров у мацу.