Коштовності - Мопассан Гі де

Підійшли й прикажчики і, ховаючи посмішки, скоса весело поглядали на Лантена.

— Я зібрав відомості, пане, — сказав ювелір, — і якщо ви не змінили наміру, я можу заплатити запропоновану мною суму.

— Так, будь ласка, — пробурмотів чиновник. Ювелір витяг із скриньки вісімнадцять великих асигнацій, перелічив їх і вручив Лантену. Той підписався на квитанції і тремтячою рукою засунув гроші в кишеню.

Потім, збираючись уже виходити, він обернувся до ювеліра, який усе ще посміхався, і сказав, опустивши очі:

— У мене... лишились; ще коштовності... теж у спадщину... Може, ви і їх купите?

— Звичайно, пане, — кланяючись, відповів ювелір. Один прикажчик утік, щоб не зареготати, другий почав голосно сякатися.

Лантен, весь червоний, спокійно і поважно заявив:

— Зараз я їх привезу.

Він найняв фіакр і поїхав за коштовностями. Через годину він повернувся, так і не поснідавши. Вони почали перебирати коштовності, оцінюючи кожну зокрема. Майже всі були придбані в цьому магазині.

Тепер Лантен сперечався про ціни, гнівався, вимагав, щоб йому показали торгові книги, і в міру зростання суми все більше підвищував голос.

Сережки з великими діамантами були оцінені в двадцять п'ять тисяч франків, браслети — в тридцять п'ять, брошки, персні й медальйони — в шістнадцять тисяч; убір з сапфірів та ізумрудів — у чотирнадцять тисяч, солітер на золотому ланцюжку у вигляді кольє — в сорок тисяч; все разом коштувало сто дев'яносто шість тисяч франків.

— Видно, особа, якій це належало, вкладала всі свої заощадження в коштовності, — добродушно підсміювався ювелір.

— Такий спосіб вміщення грошей нітрохи не гірший від усякого іншого, — поважно відповів Лантен.

Домовившись з ювеліром, що остаточна експертиза призначається на наступний день, він пішов.

На вулиці він побачив Вандомську колону, і йому захотів лось вилізти на неї, як на призову вишку. Він відчував у собі таку легкість, що здатний був зіграти в чехарду з статуєю Імператора, яка маячила високо на небі.

Снідати він пішов до Вуазена і пив вино по двадцять франків за пляшку.

Потім він найняв фіакр і прокатався Булонським лісом. Він оглядав зустрічні екіпажі з деяким презирством, насилу стримуючись, щоб не вигукнути: "Я теж багатий! У мене двісті тисяч франків".

Згадавши про міністерство, він поїхав туди, розв'язне зайшов до начальника і заявив:

— Шановний пане, я подаю у відставку. Я одержав спадщину в триста тисяч франків.

Він попрощався з колишніми співробітниками і поділився з ними своїми планами на майбутнє; потім пообідав в Англійському кафе.

Сидячи поруч з якимсь паном, що здався йому цілком порядним, він не зміг подолати спокусу і повідомив, з деякою манірністю, що одержав спадщину в чотириста тисяч франків.

Уперше в житті йому не було нудно в театрі, а ніч він провів з повіями.

Через півроку він одружився, його друга жінка була цілком порядною, але вдача у неї була важка. Вона добре-таки помучила його.