Темний ліс - Лю Цисінь
Він повернув голову й глянув на Сонце — світило встигло сховатися до половини й перетворило Землю на сліпуче осяйне коло.
Повернувшись до «Жовтої річки», Чжан Бейхай помітив, що сигнальний індикатор біля шлюзу змінив колір із червоного на зелений. Це означало, що викачування повітря з перехідної камери завершено. Невдовзі двері поповзли вбік і випустили у відкритий космос групу приблизно з тридцяти осіб у білих скафандрах. Вони організовано рушили вбік, їхні тіні на зовнішній обшивці «Жовтої річки» росли з кожним метром віддалення від шлюзу. Їм потрібно було відлетіти від станції так далеко, щоб вона повністю потрапляла в об'єктив. Незабаром група почала рухатися повільніше, й нарешті під керівництвом фотографа люди почали шикуватися в лінію.
До цього часу Сонце встигло на дві третини сховатися за Землю. Видима частина світила була схожа на лампу, вмуровану в поверхню планети. Ніжне сяйво стояло над гладеньким дзеркалом океанів, барви на їх поверхні змінювалися із темно-синього до помаранчевого. Хмари облямували водяну гладінь перистою рожевою габою.
Коли Сонце втратило яскравість і люди, готуючись позувати, почали деактивувати світофільтри в шоломах, Чжан Бейхай підкрутив коліщатко фокусної відстані прицілу, ще більше наблизив групу й легко відшукав трійцю обраних. Як він і очікував, усі троє, відповідно до займаних високих посад, розташувалися у першому ряду.
Чжан Бейхай розтиснув пальці й відпустив приціл, дозволив йому нерухомо зависнути в полі зору, потім лівою рукою повернув металеве з'єднувальне кільце на правій рукавиці скафандра й зняв її. Тепер одну його руку захищала лише тонка рукавиця термобілизни, й мертвотний холод космосу негайно дався взнаки. Аби уникнути швидкого обмороження, він так змінив положення тіла, щоб останні слабкі промені Сонця падали на праву руку. Далі натренованим рухом дістав із бічної кишені скафандра пістолет та два заряджені магазини. Лівицею перехопив приціл, що нерухомо висів поруч, встановив його над затвором пістолета. То був оптичний приціл з далекобійної снайперської рушниці. Чжан Бейхай додатково встановив на нього магнітні кріплення, щоб мати змогу використовувати разом із пістолетом.
Переважна більшість вогнепальної зброї може використовуватися в космосі так само, як і на Землі. Вакуум не є обмежником, адже пороховий заряд містить достатньо окиснювача. Чинником, який слід враховувати, є різкий перепад температур у космосі — як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус, — що може негативно вплинути на зброю і набої. Саме тому Чжан Бейхай не наважувався надовго діставати пістолет із магазинами. Щоб скоротити час, необхідний для виконання задуму, він упродовж трьох останніх місяців навчався швидко вихоплювати пістолет у стані невагомості, готувати його та прикріплювати оптику.
Він припав до окуляра, спіймав у перехрестя прицільної сітки першу ціль.
На Землі з її атмосферою навіть найкращі снайперські комплекси не можуть гарантовано влучати з відстані п'яти кілометрів, але в космічному вакуумі на це здатен і звичайний пістолет. Коли куля летить у вакуумі, на неї не впливає ні сила тяжіння, ані будь-які інші зовнішні чинники, тож траєкторія польоту абсолютно прямолінійна аж до контакту з ціллю. Водночас на кулю в польоті не діє сила опору повітря, й вона досягає цілі зі швидкістю, з якою вилітає з каналу ствола, а це гарантія потужної вбивчої сили, й летальні наслідки можливі навіть за значної відстані.
Чжан Бейхай плавно натиснув на курок, і пістолет вистрілив, не порушуючи глибокої тиші, але він побачив спалах біля дула й рукою відчув віддачу. Швидко випустив десять патронів у першу ціль, перезарядив і спорожнив другий магазин у іншу. Далі знову вставив повний і розстріляв третю. Тридцять спалахів вирвалися з дула, і якби хтось із «Жовтої річки» цієї миті дивився в його бік, міг би помітити лише мерехтіння крихітного світлячка на тлі темної безодні.
Тридцять метеоритних куль прямо зараз летіли до цілей. Початкова швидкість кулі під час пострілу з пістолета типу 2010 становить 500 м/с, отже, час польоту не перевищуватиме 10-ти секунд. Чжану Бейхаю залишалося тільки молитися, щоб за цей час цілі не змістилися з траєкторії. Сподівання могли справдитися, адже два задні ряди ще тільки шикувалися за вказівкам фотографа, щоб вдало розташуватися в кадрі. А по тому, як група організується, фотограф муситиме зачекати, допоки не розсіється білястий слід від реактивних двигунів на скафандрах. Але врешті-решт усі вони левітували в невагомості, тож цілком могли трохи зміститися чи відплисти вбік. Тоді кулі не тільки не влучили б у цілі, але й могли поцілити у ні в чому не винних.
Не винних? Трійця, яку він запланував убити, теж не була ні в чому винна. Перед початком трисоляріанської кризи ці люди інвестували в аерокосмічну галузь суми, просто сміховинні за сучасними мірками. Ступаючи тонкою кригою, припускаючись помилок, що призводили до аварій, вони змогли вивести людей у космос. Але зараз цей досвід тягнув їх донизу, заважав вільному польоту думок. Для того, щоб людство спромоглося збудувати космічний корабель, здатний до міжзоряних перельотів, цих осіб слід було знищити, і їхня смерть мала розцінюватися як фінальний внесок у справу підкорення людством космічного простору.
Насправді, аби відвернути підозру, Чжан Бейхай навіть послав кілька куль трохи вбік, сподіваючись влучити в інших. Найкраще було б поранити кількох випадкових людей, але й смерть одного чи двох заради досягнення мети — цілком прийнятна ціна.
Чжан Бейхай і далі стискав розряджений пістолет і зі спокійним серцем спостерігав за розвитком подій крізь оптичний приціл. Якщо зараз його спіткає невдача, він без сум'яття й поспіху шукатиме іншого способу досягнення мети.
Секунди тяглися вкрай повільно. Аж ось з'явилися ознаки враження цілей. Чжан Бейхай не міг розгледіти отвори від куль на поверхні скафандрів, але побачив, як навсібіч почав струмувати білий газ. Потім між першим і другим рядами вибухнула ціла хмара — можливо, кулі прошили ціль і влучили в реактивний двигун ранця. Його впевненість у вбивчій силі зброї підтвердилася — куля з метеорита, не сповільнюючись, влучила так, немов він стріляв упритул. Бейхай помітив, як захисна маска шолома однієї з цілей раптом зазміїлася тріщинками й втратила прозорість, але ще раніше встиг побачити, як кров заливає шолом зсередини. Потім крізь отвори в пробитому скафандрі кров вийшла назовні, перемішалася зі струменями газу та пульсуючи з ними разом, потекла в космічний простір, швидко конденсуючись і виморожуючись у кристалики льоду. Чжан Бейхай швидко визначив, що кулі влучили в п'ятьох людей, включно з усіма трьома цілями
