Темний ліс - Лю Цисінь
— Ні, я беру на себе повну відповідальність, — заперечив Чжан Сяо й затулив очі рукою. — Якби на моєму місті залишався капітан Ши, цього не сталося б. — Він опустив руку, і всі побачили сльози. — Останнє, що він мені сказав, переш ніж лягти в гібернацію: «Сяо Чжане, в нашій роботі треба постійно спати з розплющеними очима. Не існує усталеного рецепта досягнення успіху, а інколи складно відчути наближення лиха, щоби вчасно запобігти йому».
— Що нам робити далі? — запитав Кент.
— Вірус поширився в організмі пацієнта: печінка, серце, легені майже не працюють, і сучасна медицина практично безсила. Нам залишається якнайшвидше ввести його в стан гібернації, сподіваючись на лікарів майбутнього.
* * *
Крихітна частинка свідомості повернулася до Ло Цзі, й він відчув страшний холод. Здавалося, цей нестерпний холод струмував із його тіла, поширювався навсібіч, мов сонячне світло, й виморожував усе навколо. Скільки сягало око, він бачив лише білий сніг, саму лишень сліпучу білість без кінця-краю. Згодом посеред білої пустелі з'явилася чорна цятка, яка поступово почала перетворюватися на Чжуан Янь із дитиною на руках. Він спробував наблизитися до них, але, хоч скільки крокував уперед, цей вимерзлий світ, позбавлений будь-яких об'ємів і вимірів, не наближав його до рідних. На жінці був той самий червоний шарф, що й снігової ночі сім років тому, коли він уперше її побачив. Донька з розпашілим від морозу личком на руках у матері відчайдушно махала малими рученятами й щось кричала, але до нього не долинало жодного звуку. Він хотів щодуху бігти до дружини з дитиною, але вони зникли раптово, розтанули, мов сніг пізньої весни. А потім зник і сам Ло Цзі: увесь білосніжний світ стягнувся до тонкої сріблястої лінії у непроглядній темряві. Ця лінія — все, що залишилося від його свідомості; вона перетворилася на нитку часу, нерухому та майже невидиму, що нескінченно тяглася в обох напрямках. Його душа, нанизана на цю нитку, зі сталою швидкістю м'яко ковзала назустріч невідомому майбутньому.
За два дні потужний потік радіохвиль полинув від Землі до Сонця, пробив захисний бар'єр конвективної зони й досягнув «енергетичних дзеркал» у зоні променевої рівноваги світила. Там, відбившись і посилившись у сотні мільйонів разів, він зі швидкістю світла поніс цілим Всесвітом заклинання Оберненого Ло Цзі.
Рік 12-й Епохи кризи
Трисоляріанський флот перебуває на відстані 4,18 світлового року від Сонячної системи 4,18 світлового року від Сонячної системи
Центр управління космічним телескопом «Габбл II»
І ще одна «щітка» з'явилася на тлі зір — трисоляріанський флот на повній швидкості пронизав другу хмару міжзоряного пилу. Позаяк «Габбл II» безперервно спостерігав за траєкторією його польоту, перші знімки радше нагадували не «щітку», а траву для газонів, яка просто на очах проростала у темній безодні космосу. Видовження цієї тисячі «травинок» можна було щодня бачити неозброєним оком, і слід, залишений кораблями, став значно виразнішим, ніж дев'ять років тому. Це уможливило значне підвищення швидкості флоту, тобто потужніший вплив на скупчення міжзоряного пилу.
— Генерале, уважно погляньте ось сюди. Що ви бачите? — запитав Рінгер, показуючи Фіцрою максимально збільшене зображення на екрані.
— Їх, здається, не побільшало — тисяча.
— Ні, придивіться пильніше.
Фіцрой деякий час роздивлявся фотографію, поки нарешті вказав на середину «щітки»:
— Здається, що… 1, 2, 3, 4… 10 щетинок рухаються швидше за інші, бо їхній слід більш видовжений.
— Так, ці 10 слідів складно помітити, їх можна розгледіти лише після спеціальної обробки фотографії.
Фіцрой повернувся до Рінгера й глянув на нього з тим самим виразом, що й десять років тому, коли вперше було отримано підтвердження існування трисоляріанського флоту.
— Докторе, значить, ця десятка бойових кораблів набирає швидкості?
— Вони всі прискорюються, але ця десятка — швидше за інших. Проте це не бойові кораблі — загальна кількість «щетинок» збільшилася саме на десять, і тепер флот налічує одну тисячу десять одиниць. Завдяки проведеному аналізу й моделюванню взаємодії з міжзоряним пилом ми можемо впевнено стверджувати, що ці новенькі — в тисячі разів менші за бойові кораблі, завбільшки приблизно як вантажівка. Але в них надто висока швидкість, тож збурення ними космічного пилу достатньо, щоб ми могли їх побачити.
— Такі крихітні… Десятка зондів?
— Так, десять зондів.
І ще одне відкриття «Габбла ІІ» шокувало вчених: контакт людства з об'єктами зі світу Трисоляриса, тобто з десятьма надісланими з нього невеликим зондами, станеться значно раніше, ніж передбачалося.
— Коли вони досягнуть межі Сонячної системи? — нервово запитав Фіцрой.
— Не можу відповісти точно. Це залежить від їхнього прискорення в майбутньому. Але в будь-якому разі це станеться значно раніше, задовго до того, як основні сили флоту досягнуть Сонячної системи. За найконсервативні-шими оцінками — вони виграють півстоліття. Вочевидь флот рухається з максимально можливим прискоренням, але з певних причин їм конче необхідно досягти Сонячної системи ще раніше. Тому вони скористалися зондами, здатними значно прискорюватися й досягати вищих швидкостей.
— У них є софони. Навіщо додатково запускати ще й зонди? — запитав один з інженерів.
Усі глибоко замислилися, силкуючись відшукати відповідь, але мовчанку порушив Рінгер:
— Не марнуймо часу й зусиль: відповісти на це запитання ми ніколи не зможемо.
— Ні, — Фіцрой підняв руку, привертаючи загальну увагу. — Ми можемо принаймні спробувати частково розгадати їхні мотиви… Ми нині бачимо те, що насправді сталося чотири роки тому. Чи можете ви точніше визначити момент запуску зондів? Дату, наприклад?
— Звичайно. На наше щастя, флот запустив зонди саме під час проходження крізь хмару пилу… Якщо порівняти зіткнення й наступні відбиття хвиль зондів і основного флоту, матимемо… — Рінгер назвав Фіцрою точну дату.
Тому відібрало мову. Він сів, дістав сигарету, прикурив і лише за деякий час озвався:
— Докторе, ви мало знаєтеся на політиці. Я спочатку не зміг вгледіти ці 10 інших щетинок. Так само й ви не усвідомлюєте надзвичайно важливого значення цієї дати.
— А що особливого в цій даті? — спантеличено
