Нові коментарі
Ірина
21 березня 2025 17:30
 Книга про те, як контролювати себе і свої бажання. Дізналася, чому ми робимо те, що робимо, і як стати сильнішою.
Сила волі - Келлі Макгонігал
23 лютого 2025 15:54
«Доктор Сон» Стівена Кінга — це не просто продовження класичного роману «Сяйво», а й глибоке дослідження теми відродження, внутрішніх травм та
Доктор Сон - Стівен Кінг
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Сучасна проза » Рогнеда - Валентин Лукіч Чемеріс

Рогнеда - Валентин Лукіч Чемеріс

Читаємо онлайн Рогнеда - Валентин Лукіч Чемеріс
3

Отож, повторимось: Володимир полював у діброві на березі Либеді і вирішив відвідати Рогнеду з сином.

А далі відбулося те, що не раз і не двічі описане різними дослідниками, зокрема Рилєєвим.

Було багате бенкетування – столи ломилися від наїдків і питва, – Володимир грубо взяв Рогнеду і, перенасичений похіттю, міцно заснув.

Потух последний солнца луч; Луна обычный путь свершала — То пряталась, то из-за туч, Как стройный лебедь, выплывала; И ярче заблистав порой, Над берегом Лыбеди скромной, Свет бледный проливала свой На терем пышный и огромной. Все было тихо… лишь поток, Журча, роптал между кустами, И перелетный ветерок В дуброве шелестел ветвями.

І останні рядки перед тим, як жіноча рука з гострим ножем зависне над сонним князем:

Сквозь окон скважины порой Проникнув, молния пылает И брачный одр во тьме ночной С четой лежащей освещает. Бушуя, ставнями стучит И свищет в щели ветр порывный; По кровле град и дождь шумит, И гром гремит бесперерывный. Князь спит покойно… Тихо встав, Рогнеда светоч зажигает И в страхе, вся затрепетав, Меч тяжкий со стены снимает… Идет… стоит… ступила вновь… Едва дыханье переводит… В ней то кипит, то стынет кровь… Но вот… к одру она подходит… Уж поднят меч!.. Вдруг грянул гром, Потрясся терем озаренный — И князь, объятый крепким сном, Воспрянул, треском пробужденный, — И пред собой Рогнеду зрит… Ее глаза огнем пылают…

…Рогнеда зважилась на мужовбивство. Тихенько підвелася з подружнього ложа, поправила розірвану сорочку на собі, запалила свічку, взяла ніж (в інших авторів – меч), тихо, навшпиньках підкралася до чоловіка і занесла ніж, цілячись йому в серце.

«У зрадливе твоє серце…» – прошепотіла.

Але тут зненацька за вікном гримнув грім – гроза надходила на Предславине, за Либеддю свіркали вже блискавиці – Володимир миттєво прокився і, вихопивши в неї ніж, заволав – у спалахові блискавки його лице було страшне:

– На що зважилась, несамовита?! Ти ж моя жона…

– Жона? – перепитала Рогнеда. – Чия? Твоя, губителю? Забув, ким убитий мій отець у Полоцьку?..

– Його вбили… варяги…

– Тобою найняті для вбивства! – так ти мені мстив, що я тоді вибрала не тебе, а брата твого Ярополка!

Володимир чи не вперше перед нею виправдовувався – це так на нього було несхоже…

– Варягами верховодив воєвода Добриня.

Відгуки про книгу Рогнеда - Валентин Лукіч Чемеріс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: