Джерело - Айн Ренд

Пізніше, в травні, коли креслярський стіл Рорка було поховано під ескізами крамниці Фарґо, він отримав наступне замовлення.

Містер Вітфорд Санборн, клієнт, власник офісної будівлі, що багато років тому спорудив для нього Генрі Камерон. Коли містер Санборн вирішив, що йому потрібна нова заміська резиденція, він відмовився від архітекторів, яких пропонувала дружина; він написав Генрі Камерону. Камерон відповів листом на десять сторінок; у перших трьох рядках листа він зазначив, що покинув практику; решта було про Говарда Рорка. Рорк так ніколи і не дізнався, що було в тому листі; Санборн його із листом не ознайомив, а Камерон не зізнався. Але містер Санборн доручив йому будівництво заміської резиденції всупереч бурхливим протестам місіс Санборн.

Місіс Санборн очолювала чимало благодійних організацій, і це призвичаїло її до такого владолюбства, яке не могло б розвинути жодне інше заняття. Місіс Санборн бажала збудувати у їхньому новому маєтку на Гудзоні французьке шато. Вона хотіла, щоб палацик мав статечний і старовинний вигляд, начебто належав їхній родині віками; звісно, визнавала вона, люди знатимуть, що це не так, але він мав бути таким, наче все було саме так.

Містер Санборн підписав угоду з Рорком після того, як Рорк докладно описав йому майбутній будинок; містер Санборн легко погодився і навіть не став чекати на ескізи.

— Але ж, Фанні, — втомлено казав він дружині, — я хочу сучасний будинок. Я казав тобі це давно. Такий, як спроектував би Камерон.

— Заради всього святого, що зараз означає Камерон? — запитувала вона.

— Я не знаю, Фанні. Знаю лише, що в Нью-Йорку немає жодного будинку як той, що він його спроектував для мене.

Суперечки тривали протягом багатьох довгих вечорів у темній, захаращеній полірованими меблями, пишній вікторіанській вітальні Санборнів. Містер Санборн вагався. Рорк запитав, обвівши кімнату рукою:

— Це те, чого ви хочете?

— Ну, якщо ви поводитиметеся виклично… — почала місіс Санборн, але містер Санборн вибухнув:

— Боже праведний, Фанні! Його правда! Це саме те, чого я не хочу! Це те, що дістало мене до печінок!

Рорк ні з ким не бачився, аж поки не закінчив ескізів. Будинок — із простого каменю, з великими вікнами і багатьма терасами — стояв посеред парку над річкою, розгонистий, ніби повінь, відкритий, наче парк; якщо уважно простежити за його контурами, можна було зрозуміти, що форма будівлі вливається в обриси парку: поступове підняття терас і підхід до нього. Здавалося, що дерева пливуть до будинку і протікають крізь нього; здавалося, що споруда була не перешкодою для сонячного проміння, а чашею, що наповнювалася ним і збирала сяйва більше, ніж було ззовні.

Містер Санборн перший побачив ескізи. Він довго розглядав їх, а потім сказав:

— Я… Я не знаю, містере Рорк, як це висловити. Це чудово. Камерон мав рацію щодо вас.

Коли ескізи побачили інші люди, містер Санборн уже не був таким переконаним. Місіс Санборн сказала, що будинок жахливий. Знову почалися тривалі вечірні суперечки.

— Ну чому, чому ми не можемо додати башточок, ось тут, у кутках? — запитувала місіс Санборн. — На цих пласких дахах достатньо місця.

Коли вона наговорилася про башточки, то почала випитувати:

— Чому в нас не може бути вікон із перегородками? Що це принципово змінить? Бог бачить, вікна доволі великі — чому вони конче мають бути аж такі великі, я не можу второпати, це ж цілком позбавляє приватності, — але я готова погодитися з вашими вікнами, містере Рорк, якщо ви так наполягаєте, але чому ви не можете зробити перегородок на шибах? Це пом'якшить вигляд і додасть будинку певного царственного духу, такого собі, знаєте, феодального настрою.

Друзі та родичі, до яких місіс Санборн поспішила з ескізами, будинок не схвалили.

Місіс Воллінґ назвала його безглуздим, а місіс Гупер — незугарним. Містер Мелендер сказав, що не взяв би його і задурно. Місіс Епплбі заявила, що він схожий на взуттєву фабрику. Міс Девітт поглянула на ескізи і схвально зауважила:

— О, як це артистично, моя люба! Хто це спроектував?.. Рорк?.. Рорк?.. Ніколи не чула про нього… Добре, якщо відверто, Фанні, будинок — дещо штучний.

Двоє дітей Саборнів не дійшли згоди. Дев'ятнадцятирічна Джун Санборн завжди вважала, що архітектори дуже романтичні, та зраділа, довідавшись, що в них буде молодий архітектор. Але їй не сподобалася Роркова зовнішність і байдужість до її натяків, тому дівчина проголосила, що будинок потворний і вона відмовляється в ньому жити. Двадцятирічний Річард Санборн, який блискуче закінчив коледж, а зараз поволі спивався, ошелешив свою родину, вийшовши зі своєї звичної летаргії та проголосивши, що будинок розкішний. Важко сказати, чи це була естетична оцінка, чи ненависть до матері, або й те, й те одночасно.

Із кожною черговою думкою Вітфорд Санборн дедалі дужче вагався. Він мимрив: «Добре, перегородок не буде, звісно, бо це повне безглуздя, та чи можете ви зробити карниз, містере Рорк, заради спокою в родині? Щось штибу зубчастого карниза, це ж нічого не зіпсує. Чи таки зіпсує?».

Суперечки припинилися, коли Рорк оголосив, що не зводитиме будинку, доки містер Санборн не схвалить ескізи такими, які вони є, і не підпишеться на кожному аркуші креслень. Містер Санборн підписав.

Місіс Санборн зраділа, довідавшись невдовзі, що жоден підрядник із хорошою репутацією не погоджується на замовлення. «Ось бачиш!» — тріумфально виголошувала вона. Містер Санборн відмовлявся бачити. Він знайшов невідому фірму, що погодилася взяти замовлення, неохоче і тільки як особливу послугу для нього. Місіс Санборн довідалася, що отримала спільника в особі підрядника, і, порушивши світські правила, запросила його на чай. Вона давно вже втратила чіткі думки про будинок; вона просто зненавиділа Рорка. Підрядник ненавидів усіх архітекторів із принципу.

Зведення будинку Санборнів тривало протягом літніх та осінніх місяців, і жоден день не минав без баталій. «Авжеж, містере Рорк, я казала вам, що мені потрібні три гардеробні в моїй спальні, я точно пам'ятаю. Це було в п'ятницю, у вітальні, коли містер Санборн сидів у великому кріслі біля вікна, а я була… А до чого тут креслення? Які креслення? Ви сподіваєтеся, я зрозумію креслення?»

«Тітка Розалі каже, що навряд чи видряпається гвинтовими сходами, містере Рорк. Що нам робити? Добирати гостей під ваш будинок?»

«Містер Галбарт каже, що такі перекриття не витримають… О так, містер Галбарт чимало знає про архітектуру. Він два літа провів у Венеції».

«Джун, бідненька, каже, що її кімната темна, наче льох… Ну, вона так відчуває, містере Рорк. Навіть якщо вона