Гірчичне зерно - Галина Василівна Москалець
Чоловік
Моя дружина щойно пояснила мені це.
Перевізник
Ви полегшили мені працю, дякую…
Жінка
Це дуже легко зрозуміти.
Перевізник
Значить, ви не будете рвати квітів, ламати гілля, полохати пташок?
Чоловік
Будьте певні.
Перевізник
І не захочете залишитись на острові назавжди?
Чоловік
Хіба були такі, що хотіли залишитись?
Перевізник
Були, на жаль.
Жінка
Чому «на жаль»? Хіба це зле — прожити бодай трохи свого життя на зеленому острові й відчути себе не людиною, а часткою природи?
Перевізник
Це — жахливо.
Чоловік
Ви хочете зберегти природу незайманою?
Перевізник
Природа не така вже й беззахисна, як вам здається. Я просто нагадую людям, що цей острів — не що інше, як чисте серце, і що, зрозумівши мову барв і звуків, мову лісу, річки, птахів і звірів, вони збагнуть мову власного серця і слухатимуться його.
Чоловік
Даруйте, це якась містика!
Жінка
Скорше язичництво. Я б хотіла бути язичницею. Хто з нас має рацію, шановний Перевізнику?
Перевізник
Ваша дитина, котрій хочеться якнайшвидше опинитись на перевозі й усе побачити і почути.
Жінка
Як сумно бути дорослим, і як добре дитиною!
Чоловік
Ми мали досить часу бути дітьми. Згадай, як до нас ставились тоді: наче до нижчих істот, котрі нічого не розуміють і яких треба карати або захищати.
Перевізник
Ось бачите, я зовсім не закликаю вас наслідувати інстинктивне начало, ставати дикунами. Красу і добро здатна оцінити лише людина.
Чоловік
Нам все це відомо з книжок…
Перевізник
Але ж у вас немає зеленого острова у серці? Про мене ви чули як про дивака, що дає сеанси психотерапії. Мушу вам сказати, що сюди не приходять безнадійно самотні люди. Я не бачив жодного нещасливця. Безплідне серце не запліднить чарівне видіння зеленого острова.
Жінка
Я тепер бачу, які ми недосконалі. Як же ми не здогадались прийти до вас раніше! У кожному з нас іде жорстока війна між звіром і богом. Звір — не те слово, і бог — не те; я не можу згадати слів…
Перевізник
Ви їх згадаєте. Ходімо, ваш хлопчик чекає на перевозі.
Вони пливли у мовчанні через ріку, і їм товаришувало декілька хмарок, що пливли у тому ж напрямі; тільки незворушне сонце підіймалось все вище й вище, а птахи навскоси перетинали воду, не чуючи рівного плескоту хвиль. Чоловікові на мить уявилось, що Перевізник — то Харон і що вони повернулись, щоб ніколи не повертатись. Він обняв Дитину за плечі, але в її очах не помітив страху, лише цікавість. А Жінка мала такий вираз лиця, ніби відбувається щось конче потрібне, але не потрібніше ніж те, що вони мають прбачити. Засмаглий Перевізник виглядав дуже заклопотаним своєю справою. Їхні думки літали одна повз одну, однак цього було мало, щоб утворився попутний вітер.
Пліт причалив до смуги піску, за якою темніла латка витоптаної трави.
Перевізник
А тепер ідіть.
Чоловік
Ви самі часто тут ходите?
Перевізник
Я давно тут не був, може, з кілька років.
Чоловік
Звідки ви знаєте, чи хтось не наробив шкоди на острові?
Перевізник
Людині неприємно, коли за нею слідкують. Ніхто не казав мені ні слова про те, що на острові щось негаразд.
Чоловік
Ну, то ми пішли…
Перевізник
Я відпливу до того берега, а потім заберу вас.
І Перевізник повернув назад, щоб взятися до звичних домашніх справ. Лише з заходом сонця знову пустив перевіз через ріку. Він знав, коли це зробити вчасно. Чоловік з Жінкою і Дитиною стояли під деревом з потемнілим вечірнім листям і дивились, як пливе до них Перевізник.
Жінка
Він має рацію: нам треба вертатись звідси. Надто багато вражень. Це ніби напився досхочу.
Чоловік
Ми проковтнули цілий острів і сонце. Скоро почне темніти. Мені б хотілось побалакати з цим чоловіком, але немає часу.
Жінка
