Літо обіймів та поцілунків - Емілія Дзвінко

— Задумалася, — хапаюся за ручку дверей і відчиняю їх.

— Мартусю! — звично звертається до мене Данило. Бачу, що здивований моїй появі. Але ледь помітна усмішка на обличчі, то гарний знак. 

Як тільки Данило помічає, що я прийшла не сама, його настрій одразу псується. Не треба бути експертом з психології, щоб помітити цю гримасу незадоволення на його обличчі. Лев не налаштований сваритися, тож всі дошкульні коментарі брата ігнорує і спокійно розпитує його про аварію і про здоров'я. Данило неохоче відповідає, підозріло зиркаючи в мою сторону. Що йому вже знов не так? Коли погляд Данила знову зустрічається з моїм, я не витримую і мовчки виходжу з палати. Не уявляю як Лев міг подумати, що я допоможу налагодити між ними стосунки.