Бойня номер п'ять - Курт Воннегут

На всій відведеній для Біллі території не було жодної стіни, і йому зовсім не було де заховатися. Раковина, унітаз, душ - усе це було на видноті й мало модний тоді колір «холодної м'яти». Біллі підвівся зі свого крісла, пішов в туалет і випустив цівочку. Юрба була в повному захваті.

* * *

Як і завжди о такій порі, Біллі почистив зуби, вставив на місце свій зубний протез і зайшов на кухню. Його газова плита, холодильник і посудомийка також були кольору «холодної м'яти». На дверях холодильника було намальовано картину. Ця деталь була частиною загального дизайну. На картині парочка з далеких безтурботних років епохи корсета і канкану радісно крутила педалі свого двомісного велосипеда.

Біллі подивився на картину і полинув думкою до тієї парочки. Але його думці не було за що зачепитися. Цікаво, що ця парочка взагалі не викликала в нього ніяких думок.

* * *

Біллі ситно поснідав консервами. Він помив весь свій посуд: чашку, тарілку, ніж, ложку, виделку, каструлю і поставив їх на місце. Після того він поробив вправи, яких його навчили у війську: стрибки на місці, нахили, присідання і віджимання від підлоги. Більшість із тральфамадорців і не підозрювали, що його тіло й обличчя не були еталоном краси. Вони не сумнівалися, що перед ними - зразковий землянин. І таке ставлення дуже піднесло Біллі на дусі, вперше в житті він припинив соромитися своєї фігури. Закінчивши вправи, прийняв душ і підстриг нігті на ногах. Потім він поголився і поприскав дезодорантом під пахвами, в той час як екскурсовод, який стояв на платформі перед його житлом, пояснював відвідувачам зоопарку, що саме Біллі робить і навіщо. Екскурсовод звертався до своєї аудиторії за допомогою телепатії. Не сходячи з місця, він обдавав їх хвилями своїх думок. На тій самій платформі поруч з ним стояв маленький клавішний прилад, за допомогою якого він доносив до Біллі кожне із запитань, які виникали у відвідувачів.

І перше запитання, яке донеслося до Біллі через динамік телевізора, звучало так: «Чи вам тут добре?»

«Більш-менш так само, як і на Землі», - відповів Біллі Піліґрім. І це була правда.

* * *

На Тральфамадорі існувало п'ять статей, і кожна з них виконувала якусь конкретну функцію, вкрай потрібну для народження нової істоти. Для Біллі всі ці статі виглядали однаково, тому що їхні статеві ознаки перебували у четвертому вимірі.

З усього, що Біллі повідали тральфамадорці, найбільшим шоком для нього було те, що він дізнався про секс на Землі. Як вони пояснювали, екіпажі тральфамадорських літаючих тарілок дослідили, що на Землі існує не менше семи різних статей, і кожна з них є абсолютно потрібною для успішного розмноження. Й знову ж таки, Біллі ніяк не міг дотумкати, який стосунок ті п'ять додаткових статей могли мати до зачаття й народження дитини, оскільки всі вони виконували свою дітородну функцію лише у четвертому вимірі.

Тральфамадорці, як могли, намагалися розкрити Біллі очі на те, як саме відбувається секс у невидимому вимірі. Зокрема, вони йому пояснили, що на Землі не народжуватимуться діти, якщо не буде чоловіків-гомосексуалістів. Але можуть бути діти і без жінок-гомосексуалісток. Не може бути дітей без участі жінок віком за шістдесят п'ять років. Але можуть бути діти й без чоловіків віком за шістдесят п'ять років. Не можуть існувати діти без Інших дітей, які прожили хоча б годину після народження. Ну і так далі.

Для Біллі все це звучало як повна нісенітниця.

* * *

І більшість з того, що він їм казав, для тральфамадорців також було повною нісенітницею. Попри всі свої зусилля, вони так і не змогли уявити собі, як саме він сприймає час. Та і Біллі набридло їм це пояснювати. Екскурсовод, як міг, намагався донести до них земний погляд на час.

Цей екскурсовод запропонував юрбі, що зібралася довкола Біллі, уявити собі, що вони перебувають посеред пустелі, в ясний сонячний день, і що десь далеко, на самому обрії височать гори. Вони можуть бачити вдалині маківку гори чи пташку, чи хмарину або, навпаки, перевести погляд на те, що лежить у них під ногами, наприклад, на якусь каменюку. Ато й розвернутися у бік каньйону і зазирнути в його глибини. Але тут серед них є цей бідний, недолугий землянин, якому всього цього не дано, бо його голова навіки закута у сталевий шолом. І в цьому шоломі є лише одна дірочка для ока, через яку він і мусить сприймати весь світ. І до цього отвору приварена вузька труба завдовжки два метри.

І це ще було не все. В тому образному порівнянні, яке вжив екскурсовод, Біллі був прип'ятий до сталевої рами, яка міцними болтами кріпилася до дрезини, що котилася рейками. І в нього не було ніякої змоги ні крутнути головою, ні хоча б на міліметр посунути трубу. На протилежному боці труба спиралася на підставку з-під кулемета, яка також кріпилася болтами до дрезини. І все, що Біллі міг бачити в ту трубу, зводилося до маленької цятки. Він і гадки не мав, що був прип'ятий до дрезини, або що у тій ситуації, в якій він опинився, було щось дуже ненормальне.

Дрезина то ледь повзла, то раптом набирала скажену швидкість, то просто зупинялася, а тоді знову пхалася під гору чи котилася з гори, чи огинала кути, або чесала навпрошки. І хоч що б бідний Біллі бачив у свою трубу, в нього не було іншого виходу, як казати собі: «Це - життя».

* * *

Біллі думав, що тральфамадорці будуть якщо й не обурені, то хоча б занепокоєні всіма війнами й іншими формами вбивства, які процвітають на Землі. Він думав, що їх не може не нажахати та комбінація жорстокості й на диво ефективної зброї, яка притаманна землянам, хоча б тому, що така комбінація рано чи пізно може призвести до знищення частини, а то й усього безневинного Всесвіту. Такого висновку він дійшов, начитавшись наукової фантастики.

Цікаво, що у своїх розмовах вони ніколи не порушували теми війни. Колись один із відвідувачів зоопарку через екскурсовода спитав у Біллі, що було найцінніше з усього, про що він дізнався на Тральфамадорі, і Біллі відповів: «Те, що все населення планети здатне жити в мирі й злагоді. Як вам відомо, я походжу з планети, на якій від самого початку, не припиняючи, проливається людська кров. Я, наприклад, на власні очі бачив тіла заживо зварених школярок,