Бурецвіт - Марія Ряполова
3
День був жахливий. Діти роздратували плакуче деревце, і воно цілий день билося в істериці. Хтось поцупив одну ялинку пристрасті знадвору. Балакучі водорості полаялися з відвідувачем, а той не хотів іти, стояв і гримав на акваріум.
Мене покликала якась жіночка. Я підійшла.
— Це справді діє? — спитала вона, маючи на увазі кущик для схуднення, присутність якого в приміщенні зменшувала апетит.
— Так.
— І як швидко слід очікувати результатів?
— Це залежить від того, скільки часу ви будете з ним проводити.
«І від того, як скоро ви викинете його у кватирку», — ледь не додала я. Так, сьогодні я була не у формі.
— Але запевняю вас, що це — найпростіший та найдешевший спосіб схуднути.
— А проти зморщок у вас нічого нема?
Я заперечно похитала головою.
До мене підбіг чоловік, який щойно кидав блискавки в акваріум.
— Продайте мені ці водорості, я їх удома на салат поріжу!
У мене стислося серце.
— На салат? Взагалі-то вони не їстівні.
— Драсьті, — почулося ззаду. Я обернулася.
На порозі стояли два підлітки років тринадцяти.
— Не «драсьті», а добрий вечір.
— А можна ще раз подивитися, як діє сночит?
— Хлопчаки, це ж уже вчетверте. Ідіть купіть собі «Плейбой».
— Ну будь ласка!
— Ні. Дітлашки, якщо ви мене розсердите, я ж на вас натравлю яку-небудь агресивну рослинку.
— Облом. Пішли звідси, — сказав один з них іншому.
Раптом я побачила, що до крамниці зайшов Бурецвіт. Я глянула на настінний годинник. Шоста рівно. Мій новий знайомий — взірець пунктуальності.
— Все. Пані та панове, за п’ятнадцять хвилин зачиняємося; якщо хтось щось бере, підходьте до каси, — оголосила я.
— Я беру кущик для схуднення, — сказала моя нещодавня співрозмовниця.
Я попрямувала до каси, дорогою привіталася з гостем.
За десять хвилин пішов останній відвідувач, я зачинила крамницю і ми з Бурецвітом всілися за столом на веранді.
— У вас усі пальці поколоті, — зауважив він.
— Це все рожа-упир, та й кактуси мудрості додають, — пояснила я.
— Якщо хочете, я можу погодувати сьогодні троянду.
— Завтра, годувати її треба буде завтра.
Бурецвіт приніс тортик, і я нарізала його трикутничками.
— Ну що ж, — я поклала на тарілку шматочок і простягла своєму гостеві, — що ще ми знаємо про орхідею долі? О, фразеологія! Вислів «знайти орхідею своєї долі» в народі означає те саме, що «знайти себе». Ну, це я для загального розвитку. Кхм. У давні часи, та й зараз, коли чародії вимагають «віддати свою долю», це означає те саме, що «віддати орхідею своєї долі». Тобто, замість власне долі можна віддати орхідею.
Останні кілька фраз дуже зацікавили мого гостя. Він увесь підсмикнувся, і очі його заблищали.
— Це те саме? Що трапляється з тим, хто віддає свою долю, і з тим, хто віддає свою орхідею?
— Трапляється, взагалі-то, різне. Людина, що віддає долю, втрачає все. Віднині всі справи, що їх вона за життя зробила або могла ще зробити, всі її думки, вже думані і ще не думані, всі її почуття, які вона відчула і могла б відчути, всі її досягнення, всі її сили й таланти — все належить чародієві. Долі, якими заволодіває чародій, роблять його могутнішим. Але він не може забрати долю силою. Її повинні віддавати добровільно.
— Людина, яка віддає свою долю, помирає?
— Так, але не в звичному сенсі. Може, її тіло і продовжує життя. Це вже не має значення. Ця людина… вона вмирає в ширшому сенсі. Вмирає навіть сама пам’ять про неї. Перестають існувати всі наслідки її перебування на Землі.
— Всі наслідки? Всі зникають?
— Вони, може, й не зникають, але вони вже не належать їй.
— А діти, наприклад?
— Якщо ти віддав долю чародієві та мав дітей, то це вже його діти.
— Жах який!
— У тебе… себто, у вас є діти?
— Ні.
— Чародій, який має багато доль, може проживати почережно будь-яку, може комбінувати їх як завгодно. Може користуватися будь-яким досвідом, спогадами, враженнями, здібностями тих, чиї долі він забрав.
— А той, хто віддає орхідею долі?
— Той просто віддає орхідею долі. І живе собі далі, так, ніби орхідеї в нього ніколи не було.
— І чародія це влаштовує?
— Звісно. Ще й як. Орхідея чужої долі теж додає йому могутності.
— Він отримує всю міць і волю людини, яка віддала йому орхідею?
— Ні. Для цього треба віддати йому орхідею долі в комплекті зі своєю долею. Якщо просто віддати орхідею долі, то вона приблизно рівна будь-якій звичайній долі. Адже це орхідея твоєї долі, тільки тебе вона робить таким могутнім.
— Але ж в орхідеї немає спогадів і талантів.
— Спогадів нема, а таланти є. У ній є енергія долі та деякі можливості, які взагалі-то належать тому, чиєї долі орхідея, але відтак належатимуть чародієві. Коли
