Енн із Острова Принца Едварда - Люсі Мод Монтгомері
— Тобі подобається Біллі? — просто запитала Джейн.
— Ну… так… подобається, звісно, — мовила Енн. Потай вона міркувала, чи каже подрузі правду. Певна річ, Біллі не викликав у неї неприязні. Та чи можна було незлостиву байдужість, із якою вона завжди ставилася до нього, коли він опинявся в полі її зору, вважати ознакою симпатії? І що саме хоче вивідати в неї Джейн?
— А як чоловік він би тобі сподобався? — незворушно вела далі Джейн.
— Чоловік? — Енн, що досі сиділа на ліжку, наче так їй легше було висловити свою думку про Біллі Ендрюса, впала на подушки, хапаючи ротом повітря. — Чий чоловік?
— Твій, звісно, — відказала Джейн. — Біллі хоче з тобою побратися. Він завжди обожнював тебе, а тепер, коли тато переписує на нього нашу горішню ферму, йому ніщо не заважає взяти шлюб. Але він такий боязкий, що не міг сам тобі освідчитися, тож і попросив мене. Я відмовлялася, та він мене діймав, і я пообіцяла, що при нагоді запитаю в тебе. То що ти на це скажеш, Енн?
Чи не був це сон? Одне з тих нічних жахіть, у яких ви раптом виявляєте, що заручилися, або й побралися з людиною геть незнайомою чи неприємною, і гадки не маєте, як це могло статися? Ні, вона, Енн Ширлі, лежить у власному ліжку, цілком прокинувшись, а Джейн Ендрюс поряд незворушно освідчується їй від імені свого брата Біллі. Енн не знала, здригнутися їй чи розсміятися, хоч ні того, ні іншого зробити не могла, щоб не скривдити почуттів Джейн.
— Я… Джейн, я не можу вийти за Біллі, — врешті-решт проказала вона. — Мені таке й на думку не спадало… ніколи!
— Я так і знала, — кивнула Джейн. — Біллі завжди боявся навіть думати про залицяння. Але ти могла би й обміркувати цю справу, Енн. Біллі хороший хлопець — будь певна, я добре знаю свого брата. Кепських звичок не має, а ще він працьовитий і дуже надійний. Краще синиця в жмені, аніж голуб на стрісі. Він каже, що готовий зачекати, поки ти скінчиш навчання, якщо для тебе це буде важливо, хоч сам і воліє побратися вже цієї весни, доки почнеться сівба. Він завжди був добрий до тебе, і я була б рада, якби ти стала мені сестрою.
— Я не можу вийти за Біллі, — рішуче повторила Енн. Вона вже опанувала себе, і тепер навіть трохи сердилася. Усе це було так сміховинно. — І не думай про це, Джейн. Я не маю почуттів до твого брата — так йому й перекажи.
— Я й не сподівалася на твою згоду, — смиренно зітхнула Джейн, відчуваючи, що зробила все можливе. — Я казала Біллі, що тебе марно й питати, але він наполягав. Отож, Енн, ти прийняла рішення і, надіюся, не пошкодуєш про це.
Останні слова Джейн проказала доволі холодно. Вона була певна, що закоханий Біллі не має жодних шансів умовити Енн вийти за нього. Та все ж її образило, що Енн Ширлі, яка, зрештою, була всього-на-всього сиротою без роду й племені, відмовляла її братові, одному з ейвонлійських Ендрюсів. «Нехай, — мстиво думала Джейн, — та перед загибеллю гордість буває».
Енн дозволила собі всміхнутися в темряві самій лише думці, що вона може пошкодувати через відмову вийти заміж за Біллі Ендрюса.
— Сподіваюся, Біллі не надто цим журитиметься, — чемно відповіла вона.
Джейн сіпнулася на подушці так, мовби хотіла гордовито скинути підборіддям.
— О ні, він не журитиметься. Здорового глузду йому не бракує. Він поглядає ще й на Нетті Блуетт, і мама хоче, щоб саме з нею він побрався. Вона ощадлива і вправна господиня. Отож, коли Біллі переконається, що ти не вийдеш за нього, він напевне одружиться з Нетті. Але прошу тебе, Енн, не розповідай цього нікому, гаразд?
— Авжеж не розповім, — запевнила Енн. Їй не хотілося оприлюднювати той факт, що Біллі Ендрюс волів одружитися з нею, загалом віддаючи їй перевагу проти Нетті Блуетт. Нетті Блуетт!
— А тепер, я думаю, можна й засинати, — сказала Джейн.
І вона заснула — швидко й легко, геть зарізавши при цьому сон для Енн, хоч і зовсім не в макбетівський спосіб.[18] Тим часом панночка, котра щойно вислухала перше в житті освідчення, міркувала на своїх подушках до сходу сонця, і були ті роздуми нітрохи не романтичні. Лиш уранці змогла вона, врешті-решт, як слід посміятися з усієї тієї притичини. Коли Джейн пішла додому — усе ще із прохолодою в голосі та манерах, бо ж Енн так невдячно й рішуче відхилила пропозицію поріднитися з родиною Ендрюсів, — Енн поквапилася до себе, замкнула двері й випустила на волю довго тамований сміх.
«Якби ж я тільки могла комусь про це розказати, — думала Енн. — Але не можу. Єдина, кому я хотіла би розповісти, була Діана, та навіть якби я не дала обіцянки Джейн, тепер я не можу звіряти Діані таємниці. Вона все переказує Фреду… я знаю, що переказує. Ну, от і перше освідчення. Я знала, що колись це станеться зі мною, але й гадки не мала, що це відбудеться через посередника. Кумедно, звісно, проте й гірко теж».
Енн розуміла, у чому була гіркота, хоч і не вбрала своєї думки в слова. Уже віддавна вона потай мріяла про день, коли вперше почує це важливе запитання. І все було в тих мріях прекрасним і романтичним: вродливий темноокий, загадковий та велемовний кавалер, котрий би в захваті почув довгождане «так», якби виявився тим самим прекрасним принцом, або ж вислухав розкішну, сповнену жалю, та не позбавлену надій відмову. Відмові цій належало тактовністю й красою нічим не поступатися згоді, а нещасливому жениху — піти, поцілувавши їй руку й запевнивши в незгасимій відданості, котру він плекатиме ціле життя. І ця подія стала б їй чудовим спогадом, що викликав би гордість, та водночас і легкий сум. Натомість трепетне й щемке переживання обернулося на справдешнє безглуздя. Біллі Ендрюс попросив сестру освідчитися замість нього, бо одержує горішню ферму від батька, а коли Енн не пристане на його пропозицію, це зробить Нетті Блуетт! От вам і вся романтичність — аж надміру. Енн засміялася, а потім зітхнула. Її маленька дівоча мрія утратила весь свій чар. Невже цей болючий процес триватиме, доки все в житті не стане прозаїчним і нудним?
Розділ 9
НЕПРОХАНИЙ КАВАЛЕР І ЛЮБИЙ ДРУГ
Другий семестр у Редмонді минав так само швидко, як і перший — за словами Філіппи, «пролітав, аж у вухах свистіло». Енн була