Богун - Олександр Олександрович Соколовський

вірність, виправданість стратегічно-тактичної лінії гетьмана і свідчить про прихильність, симпатії автора до вождя повсталого народу. Тому не має під собою найменших підстав твердження про те, що нібито О. Соколовський намагався зробити Хмельницького зрадником: адже за винятком останнього обвинувачення Богуна — в тому, що немовби гетьман утік до татар, боячись повстанців, — усі попередні автор спростовує, показує (то через розгортання подій твору, то устами своїх позитивних персонажів) їх необгрунтованість, а інколи й причини (різні плітки, розповсюджувані ворогами).

Цього останнього звинувачення письменник спеціально не спростовує, але воно, по суті, спростоване ще до його народження: в романі показано, що Хмельницький не втік до хана, в поїхав, щоб повернути орду на поле бою. Цікава і ще одна деталь: коли Богун говорить, що гетьман утік, рятуючи свою шкуру, Филон Джеджелій у це не вірить. А пригадаймо всі щирі похвали та високі оцінки на адресу мудрого гетьмана, що йдуть з уст Богуна, Нечая, Джеджелія, Кричевського та інших позитивних персонажів; пригадаймо, нарешті, авторські характеристики та любовне змалювання письменником його постаті. (Одне з них наводилося в цитаті з рецензії «Контрреволюційна кащенківщина»). Все це незаперечно свідчить про те, що Хмельницький позитивний — і навіть більш позитивний, ніж Богун, — герой роману.

Проте в образі Хмельницького не все, як кажуть, гладко, в ньому мають місце такі окремі штрихи, які не зовсім вірно характеризують цього видатного історичного діяча, які дещо дисонують і в загальному плані авторського трактування постаті гетьмана. Іноді письменник наголошує на бездіяльності та захопленні чаркою керівника повстанської армії. Це видно в епізоді Пилявського бою. Коли поляки залишили свій табір, тоді козаки безладно кинулись грабувати його, а гетьман у той час спокійнісінько «сидів собі край столу й потроху потягував мед із високого золотого келиха», не пославши навіть погоні за ворогом, давши можливість йому безборонно втекти.

Таким чином, у роботі над образами Івана Богуна та Богдана Хмельницького О. Соколовський не до кінця втримався на ґрунті реалізму. Поряд з історично правдивими рисами в цих образах є й такі риси, які порушують історичну правду, не зовсім вірно характеризують двох славних синів українського народу.

Є в «Богуні» також інші прикрі порушення історичної правди.

В сатиричному, окарикатуреному плані змальований у ньому Костка Напєрський. Якимось дуже несерйозним, поверховим постає перед читачем цей керівник визвольного руху польських хлопів, союзник Хмельницького.

Не знайшла в романі художнього втілення ідея українсько-російського єднання. Автор обмежився двома-трьома згадками про налагодження стосунків гетьмана з Москвою (наприклад, Хмельницький з задоволенням розповідає Богунові, що цар дозволив перекинути козацьке військо через Брянщину проти Радзівілла). Цей недолік роману, мабуть, зв’язаний з тією програмою, яку висловлює Богун — не звірятись на чужоземну допомогу (а саме тут письменник і не спростовує свого героя).

Передчасна смерть (1938) не дозволила Олександрові Соколовському здійснити його цікаві творчі плани й задуми, які передбачали не лише продовження «Богуна», а й написання романів «Червоне козацтво», «Чернігів», «Каторга», «Дмитро Лизогуб» та ін. Спадщина письменника, досі нам відома, кількісно невелика — понад десяток поетичних та прозових творів, але своїми кращими зразками, зігрітими патріотичним почуттям, духом свободолюбства, інтернаціоналізму і дружби народів заслужено належить до цінних надбань української радянської літератури і продовжує служити справі виховання будівників комунізму.

Микола Сиротюк.

Примечания
1

Що особливого в ній пан бачить? (пол.).

(обратно) 2

О, щаслива нагода! Яка ж дурна мужичка!.. Тепер уже не втече (польськ.).

(обратно) 3

Га? Що?.. Пішла? Чого ж то пішла? Га, що? (польськ.).

(обратно) 4

Розумію, все розумію! Трьох драгунів зі мною, не більше. (польськ.).

(обратно) 5

Вельможний пане все треба зробити тихо… (польськ.).

(обратно) 6

Геть!.. Усі в замок! (польськ.).

(обратно) 7

Чи зручно Тобі, моя кохана? (польськ.).

(обратно) 8

Вовкулака, (польськ.).

(обратно) 9

Милосердя! (пол.).

(обратно) 10

Сейм, що збирався в період безкоролів’я.

(обратно) 11

Повторення — мати вчення.

(обратно) 12

Лицем до кінноти (польск.).

(обратно) 13

Чи то ж добре десять тисяч війська утратити (польськ.).

(обратно)
Оглавление ЧАСТИНА ПЕРША   1   2   З   4   5   6   7   8