Повість про Ґендзі. Книга 1 - Мурасакі Сікібу

[367] Вогняна миша — за китайською легендою, фантастичний звір, шерсть з якого у воді розчинялася, а в полум’ї ставала білішою.

[368] Гора Хорай — гора на острові, на якому живуть безсмертні мудреці.

[369] У цій повісті йдеться про те, як багаті женихи, добиваючись руки у Каґуя-хіме, вдавалися до різних хитрощів, а вона викривала їхній обман.

[370] Косе-но Оомі — відомий художник початку Х ст.

[371] Асукабе-но Цуненорі — японський художник середини Х ст.

[372] Оно-но Мітікадзе (894—966) — відомий японський каліграф.

[373] «Повість з Ісе» — збірник новел, в яких проза чергується з п’ятивіршами (танка), автором якої вважають Арівара-но Наріхіра.

[374] «Дзьосаммі» — стародавня повість, яка до наших днів не збереглася.

[375] Хьое-но ооґімі — героїня повісті «Дьосаммі».

[376] Тобто колишньої жриці.

[377] Косе-но Кіммоті — один з видатних художників Х ст. з роду Косе.

[378] Ньоґо Кокіден доводилася племінницею матері колишнього імпе­ратора.

[379] Тобто Ґендзі.

[380] Можливо, нащадка принца Накацукаса.

[381] Храм на заході столиці, в Саґа.

[382] Йдеться про приїзд Ґендзі в Акасі.

[383] Тобто від сьомої до восьмої години.

[384] Натяк на такий вірш невідомого автора: «Ледь-ледь видніється / В ранковому тумані / За островом в затоці Акасі / Той човен, / Що забрав мої надії!» («Збірка старих і нових японських пісень», 409).

[385] Береги далекі — метафора нірвани.

[386] Натяк на китайську легенду про дроворуба, в якого згнило топорище, коли він задивився на гру дітей у ґо.

[387] Слова з вірша: «Хто ще живий / Із тих, кого я знав? / Хіба що та сосна, що в Такасаґо — / Та її давнім другом / Я не став! / («Збірка старих і нових японських пісень», 909).

[388] Не плутати з То-но цюдзьо (пізніше Ґон-цюнаґоном), приятелем і водночас суперником Ґендзі.

[389] Кацура (багряник японський; лат. Cerсidiphyllum japonicum) — високе дерево родини лаврових, яке, за китайською легендою, росте на місяці й має чарівні властивості.

[390] Цитата з вірша: «Який близький / Тепер той місяць, / Що колись ледве виднів / Удалині над островом Авадзі, / Схожим на піну» («Кокінрокудзьо», 31210).

[391] Цю пісню у стилі «сайбара» зазвичай використовували вершники, вирушаючи в дорогу.

[392] Натяк на легенду про Ткалю і Пастуха (Вега та Альтаїр), які зустрі­чаються один раз на рік.

[393] Тобто Мурасакі.

[394] Тобто шароварів.

[395] Цитата з вірша невідомого автора: «Невже цей світ — / Плавучий і хисткий / Міст сновидінь, / Через який ніхто / Не пройде без страждань?»

[396] Тобто батько Аої, покійної дружини Ґендзі.

[397] Офіційно імператор Кіріцубо, а фактично — Ґендзі.

[398] Йдеться про її тридцять сьомий рік, який у жінок вважався небез­печним.

[399] Цитата з вірша: «Якби квітучі вишні / Серце мали, / То в цьому році в траурне вбрання / Фукаса-рівнину / Одягали б» («Збірка старих і нових японських пісень», 832).

[400] Тобто буддійське вчення Сінґон.

[401] Тобто імператора Кіріцубо.

[402] Тобто молодшого брата імператора Кіріцубо, батька Асаґао, колишньої жриці святилища Камо.

[403] Удайсьо — начальник Правої імператорської охорони.

[404] Очевидно, йдеться про Фудзіцубо.

[405] Див. вірш: «Весною лиш квіти / Зір барвами / Тішать. / Чарівність же світу цього / Не має рівня собі восени» («Сюівакасю», 509).

[406] Цитата з вірша: «Хоча немає пори року, / Яка мені нелюба, / Та лише в осінній вечір, / Як ніколи, / Серце тривожно б’ється» («Кокінвакасю», 546).

[407] Див. для порівняння вірш: «Як під водою / Відблиски вогню / Рибальських смолоскипів, / Бідне тіло / Згорає від кохання та жалю» («Збірка старих і нових японських пісень», 530).

[408] Тобто принцеса Оомія — мати Аої, покійної дружини Ґендзі.

[409] Див. вірш: «Під струменем / Священної води / Даремно я благав / Богів могутніх / Позбавити кохання назавжди» («Збірка старих і нових японських пісень», 501).

[410] Див. вірш: «Повз твої ворота / Зараз я проходжу, / Тож вийди і поглянь, / Як змінилося обличчя / Того, хто любить» («Сумійосі моноґатарі»).

[411] Вірш невідомого автора: «У рибачок із Сума / Збляк одяг від солі. / Просто обриднути / Може усе, / До чого з роками звикаєш».

[412] Натяк на вірш у стилі «наґаута» принца Сьотоку-тайсі (574—622), в якому автор глибоко переживає, побачивши, що на узбіччі дороги лежить нещасний подорожній.

[413] Натяк на вірш: «Річко Мовчання, / Що в Інуґамі / Під горою Токонояма протікаєш, / Нікому мого імені / Не називай» («Кокінвакасю», 1108).

[414] Тобто Фудзіцубо.

[415] Тобто Обородзукійо, дочка колишнього Правого міністра й молодша сестра ньоґо Кокіден, наложниці імператора Кіріцубо.

[416] Вони вважаються символом подружньої вірності.

[417] Ріка, через три броди якої переправляються покійники на сьомий день після смерті в інший світ.