Ми проти вас - Фредрік Бакман

Теему сумно тарабанить нігтями по порцеляні горнятка.

— Сам знаєш, Петере. Політика і хокей. Їх не можна змішувати.

Петер втягує носом повітря:

— Не знаю, чи тепер це для тебе важливо, але… цей Річард Тео обдурив мене. Він просто зіштовхує таких, як ми з тобою, одне проти одного, щоб отримати владу. А такі, як він, хочуть контролювати не лише хокейний клуб, їм потрібен контроль над цілим містом…

Теему неуважно чухає щетину, як чоловік, якому більше нічого втрачати.

— Преться на нас? Хай зачепить хоч раз.

Петер киває. Він досі не знає, чого боїться більше: бандитів із татуюваннями чи бандитів у краватках. Петер встає, дякує Рамоні за каву, вона тримає в руці аркуш, але читає те, що на ньому написано, лише тоді, коли Петер виходить.

Це заява про звільнення. Петер уже не спортивний директор «Бйорнстад-Хокею». Відтепер він там не працює.

Рамона передає аркуш через барну стійку. Теему читає. Допиває свою каву і каже:

— Петер — засранець. Але він зберіг клуб. Цього ми ніколи не забудемо.

— На цьому світі на кожного засранця знайдеться хтось, хто буде його любити, — каже Рамона.

Вона піднімає свою склянку, Теему — своє горнятко, вони мовчки цокаються. Потім Теему рушає на матч. Сьогодні ввечері вони з матір’ю будуть вечеряти салатом із пасти і картопляним салатом.

* * *

Річард Тео працює у своєму кабінеті в будівлі міської адміністрації. Перед будинком розвіваються прапори, спущені до половини флагштоків. Можливо, Річард цим переймається, а може, й ні. Можливо, шкодує через свої вчинки, а може, просто переконує себе, що в кінцевому результаті він зробить для цього світу більше доброго, ніж злого. Бо Річард Тео переконаний: лише той, хто має владу, може впливати на політику, тому самих добрих намірів недостатньо — спершу треба перемогти.

На наступних місцевих виборах він пообіцяє інвестувати в кращу пожежну безпеку будівель у центрі Бйорнстада, які мають історичне значення і розташовані навколо пабу «Хутро». Ще він пообіцяє зниження дозволеної швидкості на дорозі між Бйорнстадом і Гедом, щоб така трагічна автомобільна аварія більше ніколи не сталася. Він буде відстоювати «закон і порядок», «збільшення робочих місць» і «кращу охорону здоров’я». Він стане відомим як політик, який збудував дитячий садок при льодовій арені, і політик, який урятував фінансове становище клубу «Бйорнстад-Хокей», а також робочі місця на фабриці. Можливо, він навіть врятує лікарню в Геді.

Звісно, настане день, коли люди в цьому місті зрозуміють, що нові власники ніколи не мали наміру зберігати фабрику в Бйорнстаді. Щойно випаде нагода, вони перенесуть її деінде — туди, де дешевша земля, а зарплати можуть бути ще нижчі. Але для Річарда Тео це вже не матиме значення. Перед наступними виборами місцева газета натрапить на документ, який засвідчить, що головні політики роками здійснювали махінації з грішми платників податків, що приховані дотації і позики опинялися в кишенях «важливих персон із правління» хокейних клубів і що здійснювалися «незаконні інвестиції» для будівництва конференц-готелю після заявки комуни на проведення чемпіонату світу з лижних видів спорту. Почнеться скандал, тому що «тих, хто ухвалюють рішення» підкупили «багаті підприємці».

Неважливо, що політикиня, яка тепер очолює найбільшу партію, ніколи не була залучена до махінацій. Вона однаково буде змушена цілу виборчу кампанію відповідати на запитання про корупцію. Виявиться, що її чоловік і брат працюють на одному з підприємств, які опинилися в корупційному скандалі. Потім з’ясують, що вони не винні, але це вже буде несуттєво, оскільки слово «корупція» і прізвище політикині будуть згадуватися в газетних заголовках досить часто, щоби більшість мешканців почали думати одне: «Та, звісно, вона теж корумпована. Вона така сама, як усі».

На противагу їй виступить Річард Тео, і тоді йому вже не доведеться бути бездоганним — достатньо буде просто показати, що він не такий, як вона. Тож на наступних виборах він переможе, тому що такі чоловіки, як він, перемагають. Проте щоразу вигравати йому не вдасться, тому що такі чоловіки, як він, перемагають не завжди.

Сьогодні Річард Тео виходить із будівлі міської адміністрації трохи раніше, ніж зазвичай. У нього попереду далека дорога — аж у столицю, до свого брата. Племіннику Річарда Тео завтра виповниться шість років. З часу народження цього хлопчика Річард щовечора телефонує йому і читає казки на ніч. Майже всі історії — про тварин, тому що і Річард, і хлопчик їх обожнюють.

Завтра, в день народження малого, вони підуть у зоопарк. Подивитися на ведмедів і биків. А може, навіть на лелек і мух.

* * *

Міра Андерссон з колегою саме працюють у новому офісі. Там зовсім мало місця, усе заставлено коробками, обидві жінки знервовані й виснажені. Їм вдалося перетягнути до себе кількох великих клієнтів, але значно важчим виявилося найняти кваліфікованих співробітників. Не кожен наважиться піти на роботу в щойно створену агенцію, тим паче в цьому регіоні.

Тому коли стукають у двері, Мірина колега сподівається, що це хтось із юристів, які були в них на співбесіді, прийшов повідомити, що передумав. Вона радісно відчиняє двері. Але на порозі стоїть Мірин чоловік.

— Петере? Що ти тут робиш? — вигукує Міра з глибини кімнати.

Петер сковтує слину і витирає спітнілі долоні об джинси. Сьогодні він одягнув білу сорочку і краватку.

— Я… ви, напевно, подумаєте, що це якісь дурниці, але я прочитав в інтернеті… ну… у багатьох фірмах зараз є «HR-відділ». Або «human resources»[9] — здається, так це називають. Там… набирають працівників, займаються їхнім професійним розвитком, умовами роботи. Я…

У Петера язик прилипає до піднебіння. Мірина колега ледве стримується, щоб не розсміятися, їй не дуже добре вдається, і вона приносить Петерові склянку води. Міра не рухається з місця й шепоче:

— Любий, про що ти?

Петер намагається себе опанувати.

— Мені здається, я зможу працювати з отим «human resources». Це ж те саме, що створювати команду. Збирати клуб. Я знаю, що в мене нема саме такого досвіду, який потрібен для роботи у вашій агенції, але я маю… інший досвід.

Колега чухає голову.

— Вибач, Петере, але я не розумію. Що ти ТУТ робиш? Хіба «Бйорнстад» не грає зараз МАТЧ?

Петер знову витирає долоні об джинси. Дивиться Мірі в очі.

— Я звільнився з