Таємнича історія Біллі Міллігана - Деніел Кіз

— Опиши мені, які речі навколо тебе є. Шчо ти бачиш?

— Та шо ж. Оно жовта лампа. Червоне крісло біля дверей. Телек працює.

— Який той телевізор на вигляд? Шчо показують?

— Білий корпус, великий кольоровий екран. Зара’ йде «Вся сім’я»[40].

Рейджен зиркнув на свій телевізор і зрозумів, що незнайомці десь тут, у цій кімнаті, хоч їх і не видно. Він знову обнишпорив приміщення.

— Я вже скрізь дивився. Де ви є?

— Та ж осьде, з тобою, — відповів Філіп.

— Як тсе розуміти?

— Я тут. І завжди тут був.

Рейджен потрусив головою.

— Годі. Помовч.

Він опустився в крісло-гойдалку й просидів у ньому всю ніч, погойдуючись і намагаючись осмислити те, про що дізнався. Його приголомшила зустріч із членами «сім’ї», про існування яких він досі навіть не здогадувався.

Наступного дня Артур розповів йому про Філіпа й Кевіна.

— Я вважаю, що ці двоє — плід твого розуму, — сказав англієць.

— Шчо ти маєш на увазі?

— Я поясню, яка за цим стоїть логіка, — почав Артур. — Як хранитель ненависті, ти усвідомлюєш, що в твоїх руках потужна руйнівна сила. Ненависть породжує насильство, за допомогою якого можна чимало здобути, проте вона некерована. Уявімо, що людина побажала приборкати ненависть, залишивши собі всю її фізичну міць, але позбувшись її лихої сторони. Те, що вона відкине, буде суцільним клубком злості та всіляких вад. Наш розум хотів тримати твою силу під контролем, а для цього твоя лють мала бути вибірковою та керованою. Щоб ти міг бути сильним, але не лихим, наша свідомість відсікла все, що в тобі було поганого, і з цього залишку постали Філіп і Кевін.

— То шчо, вони такі ж, як я?

— Злочинці, ось вони хто. Якщо їм до рук потраплять твої пістолети, ці двоє без вагань побіжать залякувати людей задля власного зиску. Але, повторюю, їм для цього необхідна зброя. З неї вони черпають упевненість, вважаючи, що це піднімає їх до твого рівня. Вони, поза всяким сумнівом, злодії й надзвичайно мстиві типи. Коли ми повернулись із Зейнсвіля, я, в покарання за всі їхні злочини, проголосив їх небажаними персонами. Одначе ти й сам знаєш, що буває, коли настають буремні часи… Рейджене, ти робиш багато добра, та в тебе й досі є темна грань. Неможливо повністю очистити ненависть від усього поганого. Це ціна, яку ми платимо за нашу силу й необхідну агресивність.

— Не було б ніяких буремних часів, якби ти стсену контролював як належить, — буркнув Рейджен. — У тюрмі крашче було.

— Коли ми сиділи у в’язниці і за сцену відповідав ти, теж траплялись буремні часи. Часто ти про це навіть не підозрював, аж поки все не миналось. Кевін, Філіп та ще деякі небажані персони крали час. Але зараз для нас найважливіше, щоб вони не сплуталися знову зі старими друзяками з кримінальних кіл Колумбуса чи Ланкастера. Це буде порушенням умов дострокового звільнення.

— Згоден.

— Нам слід завести нових друзів, розпочати нове життя. Робота в «Ченінґвеї» відкриває чудові можливості. Ми повинні стати повноцінними членами суспільства. — Артур обвів поглядом кімнату. — Та для початку треба довести до пуття ці апартаменти.

У вересні Артур придбав меблі. Надійшов рахунок на тисячу п’ятсот шістдесят два долари і двадцять один цент, і першу виплату необхідно було зробити вже наступного місяця.

Спершу здавалося, що справи пішли на лад. Хіба що в Аллена були певні проблеми з Шерон Рот. Він і сам не розумів чому, але вона його непокоїла. Зовні дівчина страшенно скидалась на Марлен, та ще й мала таку саму звичку всюди пхати носа і всіх повчати. Аллен нутром відчував, що вона його недолюблює.

Але в середині вересня «сім’ю» спіткали найгірші на їхній пам’яті буремні часи. Аллен приходив у контору, брав бланки виконання робіт, їхав до квартири, де потрібен був майстер, і чекав, щоб Томмі вийшов на сцену й виконав роботу. Проте дедалі частіше бувало таке, що Томмі не з’являвся. Інші члени «сім’ї» не могли його докликатись, а, крім Томмі, ніхто не міг анічогісінько полагодити. Аллен знав, що сам він нізащо не допетрає, як відремонтувати опалення чи водогін. А електроприладів він не торкнувся б і поготів, боячись, що його шваркне струмом.

Аллен зазвичай чекав на Томмі до останнього. Якщо той не з’являвся, Аллен ішов геть, зазначивши в бланку, що все полагодив або що «двері до квартири заклинило» і він не міг увійти. Проте деякі орендарі по три-чотири рази телефонували до контори та скаржились, що робота не виконана. Якось, вислухавши четверту поспіль скаргу від одного з мешканців, Шерон вирішила з’їздити до його квартири разом із Біллі, щоб на власні очі побачити, в чому проблема.

— На Бога, Білле! — вигукнула вона, роздивляючись посудомийну машину, що ніяк не хотіла набирати воду. — Навіть я бачу, як це можна виправити! Ти ж майстер, як-не-як, і повинен тямити в побутовій техніці.

— Я полагодив цю машину! Відремонтував зливний шланг.

— Як бачиш, річ була не в ньому.

Висаджуючи Шерон біля контори, Аллен відчував, що вона на нього гнівається і збирається витурити його з роботи.

Аллен сказав Томмі, що він мусить накопати компромат на Джона Ваймера та Шерон Рот, аби ті не могли його звільнити. Томмі спало на думку зібрати «синю скриньку»[41] для Ваймерової машини і сховати в апараті жучок.

— «Синю скриньку» виготовити дуже просто, — спокушав Аллен Джона Ваймера. — І тоді ви зможете здійснювати дзвінки просто з машини, а телефонна компанія про це навіть знати не буде.

— А хіба це законно? — засумнівався Ваймер.

— Авжеж. Радіохвилі ж безкоштовні.

— І ти справді зможеш сконструювати такий пристрій?

— Є лиш один спосіб це довести: заплатіть за матеріали, і я миттю зберу вам «скриньку».

Ваймер скрупульозно розпитав юнака про цей апарат, дивуючись, що Мілліган так добре знається на електроніці.

— Спершу я хотів би трохи докладніше про все це дізнатись, — нарешті сказав Ваймер. — Але звучить непогано.

За декілька днів Томмі купував у магазині електроніки деталі, щоб і для себе зібрати «синю скриньку», й примітив жучок із функцією запису, який можна було поставити на телефон і активувати одним вхідним дзвінком. Томмі мав би лише зателефонувати до відділу кадрів або контори, сказати, що помилився номером, покласти слухавку, і це увімкнуло б записувальний пристрій. Прослуховуючи розмови в кабінетах Шерон Рот і Ваймера, Томмі міг би дізнатися про якісь незаконні оборудки й пригрозити викриттям, якщо його спробують звільнити.

Юнак сказав, щоб рахунок за жучки та решту електроніки продавець виставив