Скорочено Ляльковий дім - Генрік Ібсен

чути, як грають тарантелу, коли танок скінчиться, Хельмери повернуться. Крогстад у відчаї, бо певен: фру Ліпне не знає, на який крок проти Хельмера він зважився, жалкує, що не може нічого виправити. Фру Лінне каже, що добре все знає, навіть тепер лист Крогстада до Хельмера лежить у поштовій скриньці, Крогстад припускає, що фру Лінне знову приносить себе у жертву, тепер заради Нори: Та відповідає, що "той, хто раз продав себе заради когось, їй зробить цього удруге". Вона не хоче, аби того листа було знищено. Фру Лінне вважає, що добре зрозуміла, які стосунки склалися у подружжі Хельмерів, тому певна: час покінчити з усіма таємницями, Хельмер повинен знати правду. Фру Лінне квапить Крогстада: тарантела скінчилася, зараз повернуться господарі. Крогстад виходить. Фру Лінне залишається сама. Вона схвильована таким "поворотом подій". Тепер буде їй "для кого жити... куди нести світло і тепло". Повертаються Хельмери. З передпокою чути, як Нора просить чоловіка не поспішати додому, дати їй "ще трохи повеселитися". Але той невблаганний. Хельмер здивований пізнім візитом фру Лінне, та пояснює, що дуже хотіла побачити Нору у маскарадному костюмі. Хельмер знімає з Нори шаль і пропонує помилуватися його дружиною. Він говорить, що красі Нори трохи шкодить лише її впертість: майже силою йому довелося вивести дружину з маскараду, вона мало не зіпсувала його задум. Він знав, що від тарантели Нори всі будуть у захваті, хоча цього разу вона трохи "порушила правила мистецтва і танцювала занадто натурально". Та хай вже, Хельмер ладен це простити. Найголовніше ж, вважає Хельмер,— фінал. Невже після такого, фурору він міг дозволити Норі залишитися, аби тим зменшити враження від її танцю. Тому він і підхопив дружину під руку і пройшов з нею через залу, всім вклонився, і "чудове марево зникло". Це ж "так ефектно", та хіба Нора здатна таке зрозуміти, додає Хельмер, знімаючи пальто й ідучи до свого кабінету. Фру Лінне тихо каже, що мала розмову із Крогстадом, змісту розмови вона не передає, говорить тільки: Нора повинна розповісти; чоловіку правду, інакше той довідається про все із листа. Нора не збирається нічого розповідати чоловіку, дякує подрузі, каже, що "тепер знає, що робити". З кабінету виходить Хельмер. Фру Лінне прощається, Хельмер подає її плетіння, не упускаючи нагоди й тут висловити "свою думку": він радить фруЛінне облишити це заняття і взятися до вишивання, бо "на вишивальницю приємніше дивитися, рухи її більш вільні, легкі..." Прощаючись, фру Лінне радить Норі більше "не виявляти впертість". Хельмер схвалює таку пораду. Він проводжає фру Лінне до дверей, говорить, що "із задоволенням" провів би й далі, та їй же недалеко. Нора і Хельмер залишаються вдвох. Він радіє, що нарешті "спровадив" "нудну особу". Нора каже, що "дуже втомилася" і "скоро засне". Хельмер знову "переконався у своїй правоті": він добре зробив, що забрав з маскараду дружину. Нора зауважує, що чоловік "все добре робить". Хельмер називає цю відповідь "першими людськими словами жайворонка" за весь вечір. Він запитує, чи помітила Нора, що доктор Ранк був на балу у чудовому настрої. Вона шкодує, що не мала змоги поговорити з Ранком. Хельмер милується Норою, "скарбом", який "належить" тільки йому. Нора просить не говорити з нею так сьогодні. Хельмер не помічає настрою дружини, продовжує провадити своє, зізнається, що на людях, дивлячись на неї, він уявляє, наче Нора його таємна обранка і ніхто не здогадується про їхнє кохання. Коли він дивився, як вона танцює тарантелу, кров йому закипіла, тому він так рано примусив Нору повернутися додому. Нора просить облишити це. Хіба він їй не чоловік наполягає Хельмер. Чути, як хтось стукає у вхідні двері. Нора лякається. Хельмер досадує, але йде відчиняти, бо прийшов доктор Ранк. Він дійсно більш жвавий, ніж завжди. Говорить, що добре повеселився на балу, та й як відмовити собі хоча б раз у такому задоволенні, особливо після плідного дня. Нора запитує, напевно доктор провів якісь "важливі дослідження". Хельмер трохи глузує з цих слів: "маленька Нора" говорить про "дослідження". Нора не звертає уваги на кепкування, розпитує далі про результати. Ранк запевняє, що більшого він не очікував, бо результат його дослідження — впевненість. Тому він і вирішив погуляти сьогодні. Нора розуміє, на що натякає Ранк. Запитує, чи доктор любить маскаради, і як вони одягнуться наступного разу. Ранк говорить, що Норі личить маскарадний костюм "улюбленки щастя", а він одягне шапку-невидимку. Потім Ранк просить у Хельмера сигару і дякує "за вогник". Прощається. Хельмер скоромовкою говорить "прощай, прощай, друже", а Нора бажає "спокійного сну" і просить побажати їй те ж саме. Ранк дивується, проте бажає. Хельмер дістає ключі і йде до поштової скриньки: він хоче забрати листи, бо назавтра не буде місця для ранкових газет. Він помічає, що хтось намагався відчинити скриньку. Нора запевняє, що то діти. Хельмер дістає листи і помічає зверху дві візитні картки доктора, на кожній з них стоїть чорний хрест. Нора пояснює, що то означає. Хельмер шкодує, що Ранка більше не буде з ними, бо "він, його страждання, його самотність" створювали певне "тло" "яскравому, як сонце щастю" Хельмерів. Та навіть на такі шкодування Хельмер довго не здатен, він заспокоює себе, що "так краще", тепер ніхто не заважатиме їхньому "щастю". Як би йому хотілося, аби Норі загрожувала справжня небезпека, тоді він показав би, на що здатен, каже Хельмер. Нора ледве стримується, вона твердо і рішуче пропонує чоловікові прочитати листи. Та Хельмер не має наміру працювати, він хоче побути з Норою, "у неї". Навіть знаючи, що друг помирає? (запитує Нора). Хельмер погоджується: у їхні прекрасні стосунки втрутилося "щось негарне", "думка про смерть", "треба звільнитися від цього", забути. Хельмер йде у свій кабінет. Нора загортається у чорну шаль і збирається йти з дому: вона вирішила кинутися у воду. Цієї ж миті Хельмер з листом у руці виходить з кабінету, запитує, чи знає Нора, що там написано. Знає, відповідає Нора і хоче йти. Хельмер, схопивши її, затримує. Нора намагається вирватись, просить не рятувати її. Хельмер відсахнувся: не відразу він повірив, що у листі написано правду. Нора каже, що кохала його, тому і пішла на цей крок. Хай не відкручується, говорить Хельмер, а відповідає: чи усвідомлює вона, що наробила. Нора пильно дивиться на чоловіка: тільки тепер вона починає розуміти, що Хельмер не слухає її. Він товче своє: яке страшне пробудження, вісім років він жив з лицеміркою, гірше із злочинницею, не знав, над якою прірвою