Танцюючи через життя - Валері

Мені 14, але я вже точно знаю, чого хочу від життя. Моя мрія – стати військовою. Це бажання з’явилося не раптом, і я точно знаю, що це не примха. Після втрати двоюрідного брата я зрозуміла, наскільки важливим є захищати тих, кого любиш, і свій дім.

Я часто думаю про нього, про те, як він сміливо прийняв рішення йти на війну. Він став для мене прикладом, як діяти, незважаючи на страх. Він завжди казав, що сила – це не тільки вміння тримати зброю, а й віра в те, за що борешся.

Але іноді я відчуваю, що ці мрії здаються далекими. Мені лише 14, і багато хто каже, що у мене ще є час визначитися. Але я вже знаю: це не просто професія, це покликання.