Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти - Данило Борисович Яневський

Шлях від Незнання до Знання

Розмірковуючи над цією темою, насамперед бажав уникнути двох небезпек: по-перше, заплутатись в філософських категоріях, а по-друге, втратити особисте бачення питання під впливом таких колосів, як Соломон, Сократ, Кант, Гегель та інших величних представників філософської когорти, чиї обличчя виникали в моїй уяві. Тому почну з самого початку — з народження.

Людина приходить в цей світ чистим аркушем паперу, незаплямованим надлишком непотрібної інформації. Всі життєві функції запрограмовані природою і виконуються підсвідомо, скеровані інстинктом самозбереження. Має пройти ще багато часу, щоби людина почала усвідомлювати себе як окремий індивідуум, свідомо почала накопичувати знання та навички, такі необхідні в подальшому житті.

Повне невігластво є первинним станом тієї чи іншої особи. Невігластво — це нездатність відмовитись від невірних стереотипів мислення, це небажання відмовитись від невірних уявлень про оточуючий світ і свого місця в ньому. Тільки усвідомлення свого невігластва стає початком довгого та небезпечного шляху від Незнання до Знання. І тривалість цієї подорожі — життя.

От ми і підійшли впритул до першого визначення Знання як такого. На мою думку, Знання — це система умінь та навичок, отриманих в процесі життєдіяльності того чи іншого індивідуума, в залежності від умов зовнішнього середовища, в яке він поміщений. А Незнання — категорія, обернена до Знання. На мою думку, найціннішими Знаннями є Знання, отримані емпіричним шляхом. Це ті Знання, які людина отримує в процесі своєї життєдіяльності. Такі набуті Знання ми звикли називати життєвим досвідом.

Отже, щоби до кінця зрозуміти наше завдання, нам необхідно детермінувати саме поняття шляху. Тут значенням цього слова, на мою думку, виступає поступ, рух уперед, а отже — зміна середовища. Я вважаю, що тільки змінивши середовище, можна отримати нові знання, а отже просуватися далі на цьому шляху. Коли ми вже отримали зміст цього шляху, то можемо окреслити і його форму. Моє бачення шляху від Незнання до Знання в просторі — це висхідна спіраль, яка звужується догори.

Якщо розділити цю віртуальну спіраль площинами, які б відповідали певним рівням, або етапам, ми побачимо, що категорії Знання і Незнання тісно переплітаються — при переході з рівня на рівень, ми переходимо від Знання до Незнання, а в середині кожного рівня рухаємося від Незнання до Знання, і так до безкінечності. Але в деяких випадках людина не може сама піднятися на інший рівень чи то виток спіралі, і тоді ця спіраль перетворюється в замкнуте коло. І перехід на вищий рівень може не відбутися взагалі — людина, засліплена своїми пороками, вважає, що досягла піку свого розвитку і тому приречена кружляти замкнутим колом.

І та ясність, яка прийшла з певними Знаннями, може підмінити Істину. Тут чітко необхідно усвідомити, що ця ясність — лише світла пляма у нас перед очима, яка не дає побачити всю велич Істини. І тільки людина дійсно просвітлена може вказати вірній напрямок для подальшого розвитку.

Але на цьому шляху нас переслідуватимуть й інші чисельні перешкоди, а саме — наш страх перед невідомим, наша упередженість і самовпевненість, яка нас засліплює, наша зарозумілість, яка постійно говорить нам, що ми вже досягли недосяжних висот пізнання, наші лінощі і врешті-решт — старість. Треба остерігатись цих перешкод, і лише усвідомивши, що кожна з них може стати непереборною перепоною поступу, рухатися далі.

Також тут необхідно було б згадати легенду про будівництво Храму Соломоном. В ній говориться, що в будівництві Храму брала участь велика кількість працівників, котрі розподілялись на учнів та підмайстрів. Учні отримували заробітну плату зерном, маслом і вином; підмайстри ж — грошима, які вони ходили отримувати в Серединну Палату Храму. Потрапляли вони туди через портал, або вхід, на південній стороні Храму. Ввійшовши через портал, вони потрапляли до підніжжя ґвинтових сходів, що вели до серединної частини. Однак на шляху вгору дорогу їм перегороджував доглядач, який вимагав у них пароль, необхідний для переходу з однієї частини Храму до іншої. …

Підтвердивши своє право йти далі, підмайстер піднімався вгору ґвинтовими сходами. Досягнувши верху ґвинтових сходів, робітник опинявся перед дверима, що вели до наступного приміщення, яке охороняв інший доглядач, котрому він давав інший пароль. Після цього він допускався до приміщення, де отримував свою платню. Брати її мав без збентеження та ремствування. Без збентеження тому, що заслужив її; без ремствування тому, що знав тих, на кого він працює, поважав їх та повністю довіряв їм.

Вважаю, що в цій легенді саме ці ґвинтові сходи є символом шляху від Незнання до Знання. Не пройшовши ними, Учень не може називати себе Підмайстром. І тільки отримавши певні Знання і вивчивши певні науки, можна підніматися цими сходами. Я думаю, що і отримання платні є також символічним — платнею в Королівському Мистецтві виступають саме Знання, які є безцінним скарбом на нашому життєвому шляху.

Knowledge // Encyclopedia, І, 416

«В масонському дуалізмі знання символізує світло і заперечує темряву. Бути ініційованим означає досягнути світла та отримати знання; і прохання неофіта про світло є природним прагненням душі до знання».

V. I. T. R. I. O. L

Печера Роздумів…

Місце, де ми залишаємо своє профанське життя та звідки прямуємо вивчати Королівське Мистецтво. Знаходячись у Печері Роздумів та створюючи філософський заповіт, я замислився над змістом тих символів, які мене оточували. Звичайно, їх сенс в той момент часу повністю збагнути не зміг. Про символізм черепа, годинника, в деякій мірі півня в мене виникли якісь припущення. Але особливу мою увагу привернув дивний та загадковий напис — V. I. T. R. I. O. L. До чого цей напис в Печері Роздумів і що він означає?

Цей напис є головною таємницею стародавніх алхіміків. Він складений з початкових літер формули, написаної латинською: «Visita Interiora Terrae, Rectificando Invenies Occultam Lapidem». В перекладі воно означає: «Відвідай надра земні, і ти, шляхом очищення