Коли кулі співали - Роман Миколайович Коваль

Там само. — С. 53.

(обратно) [897]

Там само.

(обратно) [898]

Тюрпод — «тюремный подотдел».

(обратно) [899]

Горліс-Горський Ю. Спогади. У ворожому таборі. В казематах ҐПУ. — Нью-Йорк: Говерля, 1977. — С. 135–136.

(обратно) [900]

Там само. — С. 82–83.

(обратно) [901]

Горліс-Горський Ю. Колгосп над Інгулом. // Незборима нація. — 1997. — Вересень. — Ч. 15 (128). — С. 2.

(обратно) [902]

Горліс-Горський Ю. Час вибиратися за кордон. // Незборима нація. — 2003. — Жовтень. — Ч. 10 (212). — С. 2.

(обратно) [903]

Горліс-Горський Ю. Отаман Хмара. З таємниць ҐПУ. — Нью-Йорк: Говерля, 1973. — С. 6.

(обратно) [904]

Строцька І. Спогад. — Незборима нація. — 2001. — Березень. — Ч. 3 (180). — С. 3.

(обратно) [905]

Сидор-Чарторийський М. Від видавництва // Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. — Нью-Йорк: Говерля, 1961.

(обратно) [906]

Там само.

(обратно) [907]

Дорошенко М. Стежками Холодноярськими: Спогади, 1918–1923. — Філадельфія, 1973. — С. 209.

(обратно) [908]

Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. — Київ — Львів — Дрогобич: Відродження, 2006. — С. 142.

(обратно) [909]

Дорошенко М. Стежками Холодноярськими: Спогади, 1918–1923. — Філадельфія, 1973. — С. 212.

(обратно) [910]

Там само. — С. 213–214.

(обратно) [911]

Драган Р. Вік прожити — не поле перейти (У 90-ліття Каленика Лисюка) // Українське Козацтво. — 1978. — Ч. 1–2 (46–47). — С. 39.

(обратно) [912]

Гулай Д. Відродження Вільного Козацтва в Україні в 1917 році // Українське Козацтво. — № 6 (59). — Жовтень — грудень. — Чикаго, 1979. — С. 6–7.

(обратно) [913]

Там само. — С. 7.

(обратно) [914]

Полтавець-Остряниця І. Заповіт // Українське Козацтво. — Ч. 5–6. — Липень — серпень. — 1978.

(обратно) [915]

Лазуренко В. Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення). — Черкаси: Ваш Дім, 2004. — С. 178.

(обратно) [916]

Євтимович В. Гетьманська традиція в Суботові // Пам’ятки України: історія, культура. Науковий часопис. — 2002. — Ч. 2 (135). — С. 136.

(обратно) [917]

Там само. — С. 136–137.

(обратно) [918]

РОГОЗА Олександр Францович (8.6.1858 — квітень 1919). Військовий діяч; військовий міністр Української Держави (1918); військові звання — генерал-лейтенант російської армії (1908), генерал-бунчужний Армії Української Держави. Активно творив збройні сили, в яких впроваджував українську мову, залучав чудових фахівців. У квітні 1919 р. за відмову перейти на службу до Красної армії розстріляний.

(обратно) [919]

Скоропадський П. Спогади. — Київ — Філадельфія, 1995. — С. 83.

(обратно) [920]

Там само.

(обратно) [921]

Водяний Я. Українське вільне козацтво та його з’їзд в Чигирині 3.Х.1917 (Зі спогадів) // Українське Козацтво. — 1977. — Липень — вересень. — Ч 4 (43). — С. 33.

(обратно) [922]

Пеленський Я. Коментарі // Скоропадський П. Спогади. — Київ — Філадельфія, 1995. — С. 338.

(обратно) [923]

Полтавець-Остряниця І. Заповіт // Українське Козацтво. — Ч. 5–6. — Липень — серпень. — 1978.

(обратно) [924]

ЛУЦЕНКО Іван Митрофанович (1864, Одещина — 7.4.1919, м. Красилів, нині Хмельницька обл.). Громадсько-політичний і військовий діяч, лікар; надвірний радник, лікар Одеської військової округи, голова Одеської організації Української народної партії, голова Одеської української військової ради, член Центральної Ради (квітень 1917), член Українського військового комітету обох складів (1917), Генеральний хорунжий Вільного козацтва, член Генеральної ради Вільного козацтва (жовтень 1917), лідер партії соціалістів-революціонерів (грудень 1917), голова цивільного управління Таврійської губернії (грудень 1918), командир 1-го Подільського січового куреня