Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр. - Поліна Вікторівна Жеребцова

У перші дні Дадик дивився на мене з неприхованим презирством, але потім начебто вгамувався. Його неймовірно смішить моя скромність, довгий одяг і хустка.

Є дві працівниці. Обидві — чеченки. Одна з них худенька, золотокоса, синьоока. Їй близько тридцяти. Я зватиму її Аліною. Друга дівчина такого самого віку, чорнява, повненька — Ізаура. Вона більш агресивна, зла. Багато пережила. Розповіла, як чоловік із неї знущався: ламав ребра, бив головою об стіну. От і вся команда! Я не розумію їх, вони — мене. Ми зовсім чужі, наче з різних світів. Вони живуть іншим життям. Люблять розважатися. Забезпечені. Вільні.

У будинку, де мама няньчить дітей, свої пригоди: з’ясувалося, що Кайла — п’ята дружина Алхазура. Усі діти — від різних дружин. Хлопці за останні кілька днів підпалювали килим, порвали книгу з молитвами, зламали годинник і кидали помідори в цукор. Усього не перелічиш! Вони кусають один одного до чорно-червоних синців. Усі в таких синцях. Кайла вирішила віддати їх у дитбудинок. Усі погодилися, що там їм буде краще.

Але це ще далеко не всі новини!

Приживалець привів із Центрального ринку юну чеченочку Продавчиню (їй 17 років). Вона прийшла три дні тому з ринку в чому торгувала — у халаті й капцях. Алхазурів «брат», Мулла, відразу їх одружив, нашвидку пробурмотівши молитву, і вони стали чоловіком і дружиною. А Кайла й Алхазур — свідками. Тепер Приживалець і Продавчиня туляться по кутках у двокімнатній квартирі, а моя мама з дітьми — на кухні.

І це ще не все! Учора з’ясувалося, що Продавчиня вже була заміжня вперше у 13 років (!). Чоловік її виявився наркоманом, і під час перевезення наркотиків його впіймали представники влади й посадили у в’язницю. Після чого Продавчиня повернулася до себе додому, у гірське село. Мати її померла молодою. Батько-п’яниця в білій гарячці застрелив з пістолета другу дружину, мачуху Продавчині. Тітки Продавчині за долари відмазали батька. Оскільки справа сімейна, місцева міліція навіть не розбиралася — тут узагалі не прийнято втручатись у сімейні розбірки. Вбив дружину, то вбив.

Залишилася новонароджена зведена сестричка Продавчині. Вона її доглядала: годувала маленьку з пляшечки. Рідний батько морив Продавчиню голодом, сильно бив і ґвалтував щодня. Вона боялася смерті й терпіла. Урешті сама погодилася з ним жити як дружина.

Зараз батечко розлючений: він дізнався, що Продавчиня втекла і вийшла заміж. Із друзями, озброєний, він нишпорить ринком, випитуючи, куди зникла непокірна дочка. Обіцяє вбити всіх, хто до цього причетний!

Про те, що Приживалець і Продавчиня ховаються в Алхазура та Кайли, знаємо тільки ми та вони. Більше ніхто. Продавчиня повідомила про це тільки на третій день після весілля — усі нажахані! Приживалець не може за мусульманським звичаєм від неї відмовитись. Та й не по-людськи це тепер — відмовлятися!

До вхідних дверей усі бояться підходити. Алхазур, Кайла та інші здригаються від кожного шурхоту, адже в будь-який момент увірвуться збройні люди й усіх постріляють: батько Продавчині пов’язаний і з мафією, і з міліцією.

У Приживальця та Продавчині немає ані копійки грошей. Усе майно: халат, що був на ній, та капці. Алхазур і Кайла — бідняки. Про нас і говорити нічого!

Усі цілими днями їдять суп, який зварила моя мати: на велику каструлю три картоплини й одна банка рибних консервів. Говорять: «Ох, як смачно!»

Кайла, відома звідниця, ніяк не дасть мені спокій. Вирішила допомагати Муллі. Думала, що я погано розумію чеченську мову, і намовляла, як мене краще вкрасти, запхати в машину на вулиці. Крадуть дівчину за старим чеченським звичаєм — так прийнято, коли хочуть одружитись.

Річ у тому, що мені на роботі не платять зарплатню, а нам треба платити за винайняту квартиру. Тому мама не може відмовитися від роботи в Алхазура. Ми зв’язані нестатком.

Я вирішила діяти хитрістю. Поворожила на картах Кайлі.

— Бачу, один король умовляє тебе, прохає допомоги, — сказала я, як справжня ворожка-циганка. — Та й ти хочеш допомогти. Але який він хитрий! Він вирішив обдурити тебе. Карти говорять: відбере він те, що тобі дороге, і залишишся ти ні з чим. Не вір йому, гріх буде!

Кайла, забобонна, як усі чеченки, злякалась.

— Так, цей Мулла, — сказала вона, — завжди бреше. Він небезпечна людина. Він не брат моєму чоловікові, просто друг. Мулла потрапляє в дурні історії, а чоловік змушує мене продавати моє золото й рятувати його. Мулла вирішив, що моя квартира має належати йому, і чоловік умовляє віддати йому квартиру моїх батьків!

— Так, так, — продовжила я розкладати карти. — Якщо підеш на повідку в Мулли, чекає на тебе велике горе. Бачу, він хоче, щоб ти вкрала для нього наречену. Не погоджуйся. Лихо буде!

Кайла затряслася від страху й пообіцяла:

— Ніколи йому не допоможу. Ніколи! Клянусь Аллахом!

31.08.

Сьогодні ввечері знову стався теракт у Москві.

Смертниця підірвала себе в метро «Ризька». Загинуло вісім осіб, поранені п’ятнадцять.

Від нестерпного жаху мені хочеться вити вовком. Та коли ж люди перестануть убивати одне одного? Зупиніться!

05.09.

Що коїться в цьому світі! Не було в мене часу, сил і бажання щось писати.

По-перше, вранці 1 вересня наша кішка Смугастик народила чотирьох кошенят. Одне кошеня відразу померло, і подумалося мені, що не до добра такий початок дня.

Цього ж 1 вересня, тільки трохи пізніше, бойовики захопили школу в м. Беслані, Північна Осетія. Від нас територіально це недалеко. У школі було близько тисячі людей або навіть більше: багато батьків прийшли з першокласниками в перший навчальний день року. Бойовики замінували спортивний зал і, погрожуючи зброєю, змусили піти дітей, учителів і батьків саме туди.

Бойовики вимагали у влади:

1. Відпустити затриманих в Інгушетії громадян, яких похапали на «зачистці» після бойових дій у червні цього року.

2. Припинення війни в Чечні!

Бойовики хотіли, щоб відомі особи прийшли до них на переговори. Але ті не прийшли. Тільки Руслан Аушев, який завжди вирізнявся хоробрістю й гідністю, прийшов. У результаті його вчинку було відпущено 26 людей (матері з немовлятами). Більше ні на які поступки бойовики не пішли. Їжу й медикаменти принести не дозволили.

В усьому світі збиралися конференції. Думали-міркували — як бути? З Москви тим часом прилетіли групи захоплення — «Альфа» та «Вимпел». Став збиратися зі столиці й штаб ФСБ.

Приїхали до м. Беслан дитячі лікарі знаменитої на війнах московської лікарні № 9. Однак 3 вересня, приблизно опівдні, прогриміли два вибухи.